![](/irbis_nbuv/images/db_navy.gif) Книжкові видання та компакт-диски ![](/irbis_nbuv/images/db_navy.gif) Журнали та продовжувані видання ![](/irbis_nbuv/images/db_navy.gif) Автореферати дисертацій ![](/irbis_nbuv/images/db_navy.gif) Реферативна база даних ![](/irbis_nbuv/images/db_navy.gif) Наукова періодика України ![](/irbis_nbuv/images/db_navy.gif) Тематичний навігатор ![](/irbis_nbuv/images/db_navy.gif) Авторитетний файл імен осіб
![Mozilla Firefox](../../ico/mf.png) |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
Пошуковий запит: (<.>A=Живага О$<.>) |
Загальна кількість знайдених документів : 6
Представлено документи з 1 до 6
|
1. |
Живага О. В. Вища освіта в процесах глобалізації (філософський аналіз) [Електронний ресурс] / О. В. Живага // Вісник Національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія. - 2013. - № 1. - С. 141-144. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnau_f_2013_1_37
| 2. |
Живага О. В. Культурознавчий зміст розвитку педагогічної науки України [Електронний ресурс] / О. В. Живага // Вісник Національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія. - 2010. - № 1. - С. 160-163. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnau_f_2010_1_39 Проаналізовано стан педагогічної науки і освіти України після проголошення незалежності, визначено головні завдання, перспективи і проблеми розвитку в XXI столітті, охарактеризовано діяльність установ, які готують педагогічних та науково-педагогічних працівників.
| 3. |
Живага О. В. Погляди Г. М. Доброва на організацію академічної науки в Україні [Електронний ресурс] / О. В. Живага // Наука та наукознавство. - 2014. - № 2. - С. 30-33. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NNZ_2014_2_7 Розглянуто погляди Г. М. Доброва на організацію науки в академічних інститутах АН УPCР. За результатами аналізу його праць, а також дослідження організації та ефективності наукових груп, яке проведено під керівництвом Г. М. Доброва в межах проекту ЮНЕСКО, визначено його ідеї й рекомендації щодо покращання організаційної структури дослідних груп та умов для їх ефективної роботи.
| 4. |
Живага О. Ідеї А. С. Макаренка в контексті сучасного підходу до створення виховної системи освітнього закладу [Електронний ресурс] / О. Живага, Л. Долина // Витоки педагогічної майстерності. Серія : Педагогічні науки. - 2013. - Вип. 12. - С. 75-81. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vpm_2013_12_18
| 5. |
Живага О. В. Соціальні ефекти і ризики біотехнологічної революції [Електронний ресурс] / О. В. Живага // Наука та наукознавство. - 2015. - № 3. - С. 38-44. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NNZ_2015_3_7 Досліджено історію появи і розповсюдження генно-модифікованих організмів (ТМО) у світі, дискусію стосовно соціальних ефектів та ризиків використання нових біотехнологій, особливості нормативно-правових документів щодо ГМО в різних регіонах світу і зокрема в ЄС, підходів до оцінювання ризиків ГМО. Наведено дані, що відображають ситуацію з використанням ГМО в Україні і світі, зроблено висновок про відсутність в Україні належного контролю за ГМ продукцією і відповідної науково-дослідницької бази для вивчення впливу ГМО або їхніх компонентів на життя та здоров'я людини й екосистеми. Проведено аналіз законотворчої діяльності в Україні в цій сфері; надано рекомендації щодо розширення законодавчої бази через ухвалення низки спеціальних законів, запровадження системи жорсткого контролю за використанням ГМ продукції.
| 6. |
Живага О. В. Сучасні соціальні медіа як інструмент популяризації науки в умовах інформаційного суспільства [Електронний ресурс] / О. В. Живага, О. В. Вовченко, Н. С. Петренко // Наука та наукознавство. - 2020. - № 4. - С. 88-109. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NNZ_2020_4_9 Досліджено сучасні соціальні медіа як ефективний засіб популяризації наукових знань і дискусійного майданчика. Актуальність дослідження зумовлена зростанням наукового інтересу до глобального комунікативного простору, характерними особливостями якого є неформальна електронна комунікація і самоорганізація вчених, та до спілкування в соціальних мережах загалом. Мета статті - обгрунтування напрямів використання сучасних соціальних медіа для популяризації науки в інформаційному суспільстві. Об'єктами дослідження є соціальні мережі Facebook, Instagram та відеохостинг YouTube. Аналіз Facebook-сторінок та груп з популяризації науки проведено за 4 категоріями: сторінки сайтів, сторінки проєктів, сторінки спільнот, особисті сторінки вчених. Висвітлення науки в соціальній мережі Instagram проаналізовано за такими параметрами: назва сторінки (блогу), тематика, кількість підписників, кількість публікацій. Аналіз YouTube-платформи, який обмежується україномовними YouTube-каналами, охоплює 9 каналів за такими параметрами, як тематика каналів, кількість підписників і переглядів, період існування каналу. У результаті дослідження встановлено, що науково-популярні групи та сторінки в соціальних мережах Facebook та Instagram є ефективними засобами популяризації науки, одними з головних каналів комунікації вчених та пошуку однодумців, підтримання зворотного зв'язку з читачами, які надають можливість ученим істотно підвищити доступність результатів своєї роботи для широкої громадськості та оперативно включати отримані дані в актуальний науковий контекст. Вони є зручним засобом для проведення опитувань і анкетувань, створення тематичних груп з метою обговорення певної проблеми, взаємодії між дослідниками з різних країн та обміну досвідом і розповсюдження результатів досліджень, запрошення бажаючих для участі у різних наукових заходах. Встановлено, що YouTube-канали, які мають значну кількість підписників і переглядів, є дієвим способом популяризації науки і навчання. Зроблено висновок, що в умовах активного проникнення нових соціальних медіа в науку українським науково-дослідним установам, навчальним закладам, окремим дослідникам варто максимально використовувати цей інструментарій для забезпечення громадськості якісним науково-популярним контентом. Подальші дослідження, пов'язані з використанням Інтернет-простору для популяризації науки, мають бути присвячені аналізу нових інструментів популяризації науки та їх застосування науковцями.
|
|
|