Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (1) | Реферативна база даних (7) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Роєнко Г$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 5 Представлено документи з 1 до 5 |
|||
| 1. | 
Черенько С. О. Особливості перебігу рецидивів туберкульозу у ВІЛ-інфікованих та наслідки їх лікування [Електронний ресурс] / С. О. Черенько, Г. М. Роєнко, М. В. Погребна // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2012. - № 4. - С. 13-19. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2012_4_4 Мета роботи - вивчити особливості перебігу туберкульозу та наслідки його лікування у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. У рандомізованому контрольованому ретроспективному дослідженні взяли участь 255 ВІЛ-інфікованих з уперше діагностованим туберкульозом та 81 ВІЛ-інфікований з рецидивом хвороби. За поширеності та локалізації процесу в легенях, наявності деструктивних змін та бактеріовиділення туберкульоз легень у разі повторного захворювання перебігає так само, як і первинний. У хворих на РТБ частота резистентності до протитуберкульозних препаратів I ряду вдвічі вища, ніж у хворих на ВДТБ, за рахунок мультирезистентності МБТ, рівень якої становить 22,5 %. Найвищий рівень медикаментозної резистентності визначено до ізоніазиду (38,8 %) і стрептоміцину (34,7 %) за рахунок мульти- і полірезистентності. Резистентність до рифампіцину (24,5 %) розвивається переважно за рахунок мультирезистентності. У хворих з рецидивами хвороби наслідки лікування вірогідно нижчі - виліковування досягли у 41,9 % хворих, що на 20,1 % менше, ніж при вперше діагностованому туберкульозі. Ефективність лікування знижувалася переважно за рахунок збільшення кількості летальних випадків - 27,2 проти 8,2 % (<$Eroman p~<<~0,05>). Головною причиною смерті у хворих з новими випадками туберкульозу були генералізовані форми хвороби на тлі виразного імунодефіциту, а у хворих з рецидивами - мультирезистентність МБТ. | ||
| 2. |
Роєнко Г. М. Терміни і причини розвитку рецидиву туберкульозу у ВІЛ-інфікованих пацієнтів [Електронний ресурс] / Г. М. Роєнко, С. О. Черенько, М. В. Погребна, Ю. О. Сенько // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2012. - № 4. - С. 42-46. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2012_4_8 Мета роботи - дослідити причини і терміни виникнення рецидивів туберкульозу у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. В контрольованому ретроспективному дослідженні взяв участь 81 пацієнт з рецидивами туберкульозу, який завершив основний курс хіміотерапії під час первинного захворювання. У разі виявлення ВІЛ-інфекції до первинного захворювання на туберкульоз або одночасно з туберкульозом без антиретровірусної терапії (APT) виникають ранні рецидиви туберкульозу внаслідок прогресування ВІЛ-інфекції в терміни (<$E24,4~symbol С~2,4>) міс після первинного захворювання. У разі призначення APT таким пацієнтам рецидиви туберкульозу виникають у вірогідно меншої кількості пацієнтів як синдром відновлення функції імунної системи. Якщо виявляють ВІЛ-інфекцію після первинного захворювання, виникають пізні рецидиви без APT у терміни (<$E57,7~symbol С~3,3>) міс після захворювання. У разі призначення APT таким пацієнтам рецидиви туберкульозу виникають у поодиноких випадках. Не встановлено причинного зв'язку між інтенсивністю лікування (6-місячний чотирикомпонентний режим або 8-місячний п'ятикомпонентний), протирецидивними курсами хіміотерапії та ризиком розвитку рецидиву туберкульозу. Висновки: таким чином, неповноцінна хіміотерапія з приводу первинного захворювання (за кількістю добових доз та схемою), брак APT або призначення APT після первинного захворювання на туберкульоз за прогресування імунодефіциту з високою ймовірністю пов'язані з ризиком виникнення рецидивів туберкульозу у ВІЛ-інфікованих. | ||
| 3. |
Литвиненко Н. А. Профіль медикаментозної резистентності МБТ до протитуберкульозних препаратів у хворих на мультирезистентний туберкульоз та туберкульоз із розширеною резистентністю МТБ залежно від випадку захворювання [Електронний ресурс] / Н. А. Литвиненко, С. О. Черенько, М. В. Погребна, Ю. О. Сенько, В. В. Давиденко, Г. І. Барбова, Г. М. Роєнко, С. П. Василенко // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2012. - № 4. - С. 85-91. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2012_4_16 Мета дослідження - встановити профіль медикаментозної резистентності МБТ до протитуберкульозних препаратів I та II ряду у хворих на мультирезистентний туберкульоз (МРТБ) і туберкульоз з розширеною резистентністю мікобактерій (РРТБ) залежно від випадку захворювання. У рандомізованому ретроспективному дослідженні взяли участь 420 хворих на МРТБ та РРТБ, яким проводився тест медикаментозної чутливості МБТ до протитуберкульозних препаратів (ПТП) I та II ряду. У хворих на МРТБ виявляють високу частоту РРТБ - 21,9 %. У хворих на МРТБ у порівнянні з хворими на РРТБ "нові випадки" захворювання було діагностовано в 15,5 % проти 6,5 % (<$Eroman p~<<~0,05>), хоча випадки "повторного лікування" або "хронічного туберкульозу" виявляли майже в однакової кількості (у 64,9 та у 65,2 %) хворих на МРТБ й у 19,5 та 28,2 % хворих на РРТБ відповідно (<$Eroman p~>>~0,05>). Резистентність МБТ до ПТП виявляли частіше до S - у 89,0 %, Е - у 68,8 % та Et - у 54,8 % хворих. Серед хворих на РРТБ у порівнянні з МРТБ значно частіше встановлювали резистентність до усіх ПТП I - II ряду (S, Е, Et, Pas, аміноглікозидів, фторхінолонів), окрім Z. У хворих на МРТБ з "новими випадками" захворювання порівняно з випадками "повторного лікування до 2 років" резистентність до Km (Am, Cm) спостерігається значно рідше (у 15,7 проти 31,9 %; <$Eroman p~<<~0,05>), а також порівняно з випадками "повторного лікування до 2 років" та "хронічного туберкульозу" простежується тенденція щодо меншої кількості хворих із резистентністю до інших ПТП. У хворих на РРТБ з "новим випадком" захворювання у порівнянні з "повторним лікуванням до 2 років" та "хронічним туберкульозом" значно рідше спостерігалася медикаментозна резистентність МБТ до Z та Pas (<$Eroman p~<<~0,05>). Медикаментозну резистентність до E, Et, Cm встановлено в однакової кількості хворих. | ||
| 4. |
Черенько С. О. Застосування моксифлоксацину для лікування хворих з новими випадками коінфекції туберкульоз/ВІЛ [Електронний ресурс] / С. О. Черенько, Г. М. Роєнко, М. В. Погребна, Ю. О. Сенько, Н. А. Марченко // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2013. - № 4. - С. 24-30. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2013_4_6 Мета роботи - вивчення ефективності удосконаленого режиму хіміотерапії з застосуванням Моксифлоксацину замість Етамбутолу в процесі лікування хворих з новими випадками ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ. Контрольоване рандомізоване проспективне дослідження включало 60 хворих із легеневою формою ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ з позитивним мазком мокротиння та новими випадками туберкульозу. За методом випадкових чисел хворих розподілено на групи порівняння по 30 осіб. Хворим із основної групи призначали удосконалений режим хіміотерапії, за яким у інтенсивну фазу вводили Моксифлоксацин - 2HRZMfx 4HR; хворих із групи порівняння лікували за стандартним 5-компонентним режимом хіміотерапії для 1-ї категорії - 2HRSEZ 1HREZ 5HRE. Хворі не відрізнялися за формою недуги та ступенем імунодефіциту: у них з однаковою частотою виявляли деструктивний процес (відповідно у 46,7 та 50,0 % хворих), однак переважала інфільтративна форма (відповідно у 60,0 і 53,3 %). У решти пацієнтів була дисемінована форма туберкульозу (p >> 0,05). У всіх був виразний імунодефіцит з кількістю CD4-лімфоцитів << 200 клітин/мкл. У 25 хворих із основної і у 28 з контрольної групи виявлено вірусний гепатит B і/або C (p >> 0,05). Внаслідок застосування удосконаленого режиму хіміотерапії на основі Моксифлоксацину ефективність лікування після завершення інтенсивної фази хіміотерапії виявилася вірогідно вищою за частотою припинення бактеріовиділення - 80,0 у порівнянні з 50,0 % (p << 0,05), зникненням клінічних симптомів і розсмоктуванням інфільтративних змін у легенях - 86,7 у порівнянні з 56,7 % (p << 0,05), ніж у разі стандартного лікування за 1-ю клінічною категорією. Частота побічних реакцій знизилася за рахунок прийому меншої кількості препаратів (не призначали Стрептоміцину) та зменшення тривалості інтенсивної фази від 3 до 2 міс, коли застосовують найбільш гепатотоксичний препарат при супутньому вірусному гепатиті, тобто Піразинамід, а також за рахунок меншої кількості протитуберкульозних препаратів у підтримувальну фазу - від 3 до 2 препаратів. Антиретровірусну терапію (АРТ) призначали 28 (93,3 %) хворим з основної групи у порівнянні з 19 (63,3 %) з контрольної через високу ефективність лікування туберкульозу. Після призначення APT у більшості пацієнтів із контрольної групи (у 52,6 %) погіршився перебіг туберкульозу, що виявлялося поглибленням клінічних симптомів, інфільтративних та вогнищевих змін у легенях. Із них 2 (10,5 %) пацієнти померли від генералізованого туберкульозу на тлі загострення вірусного гепатиту C. У хворих, яких лікували за удосконаленим режимом хіміотерапії, синдром відновлення імунної системи (СВІС) виник у вірогідно меншій кількості випадків - у 21,4 %. Його вияви не були такими тяжкими, як у пацієнтів із контрольної групи, і маніфестували тільки поглибленням клінічних симптомів та інфільтративних і вогнищевих змін у легенях, загостренням перебігу вірусного гепатиту у 3-х хворих. Жоден пацієнт не помер від СВІС. Висновки: введення Моксифлоксацину замість Етамбутолу в режим хіміотерапії для 1-ї категорії хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ із виразним імунодефіцитом надає змогу досягти підвищення частоти припинення бактеріовиділення на момент завершення інтенсивної фази хіміотерапії на 37,5 %, зниження частоти побічних реакцій на 46,6 % від поєднання протитуберкульозної та APT, призначити АРТ більшій кількості пацієнтів з виразним імунодефіцитом після завершення інтенсивної та зменшити частоту й тяжкість виявів СВІС. | ||
| 5. |
Литвиненко Н. А. Раціональний вибір індивідуалізованих режимів хіміотерапії для хворих на мультирезистентний туберкульоз та туберкульоз із розширеною резистентністю МБТ до протитуберкульозних препаратів [Електронний ресурс] / Н. А. Литвиненко, С. О. Черенько, М. В. Погребна, Ю. О. Сенько, В. В. Давиденко, О. А. Рева, Г. І. Барбова, Г. М. Роєнко, С. П. Василенко // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2013. - № 4. - С. 46-54. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2013_4_9 Мета роботи - визначити оптимальні індивідуалізовані режими хіміотерапії для хворих на мультирезистентний туберкульоз (МРТБ) та туберкульоз із розширеною резистентністю (РРТБ) мікобактерій туберкульозу (МБТ) до протитуберкульозних препаратів (ПТП) за складом, кількістю ПТП для інтенсивної фази хіміотерапії. У рандомізованому контрольованому проспективному дослідженні проаналізовано результати лікування 140 хворих на МРТБ та 60 на РРТБ МБТ до ПТП. Хворих на МРТБ із новими випадками та лікованих у минулому ПТП I ряду розподілено на групи: у 1-й (40 хворих) призначали не менше ніж 4 ПТП I та II ряду, до яких МБТ чутливі, та додатково 1 - 3 препарати I та II ряду слабкої активності, до яких мікобактерії резистентні; у 2-й (49 хворих) - не менше, ніж 4 ПТП I та II ряду, до яких мікобактерії чутливі. Хворим на МРТБ, лікованим у минулому ПТП I та II ряду, що належали до 3-ї групи (29 пацієнтів), призначали не менше ніж 4 ПТП I та II ряду, до яких МБТ чутливі, та додатково 1 - 3 препарати I та II ряду слабкої активності, до яких МБТ резистентні. Хворі 4-ї групи (22 пацієнти) одержували не менше 4-х ПТП I та II ряду, до яких МБТ чутливі. Хворі на РРТБ складали 5-у, 6-у і 7-у групи. Пацієнтам 5-ї групи (34 хворих) призначали 5 - 6 ПТП, до яких збережено чутливість МБТ, і додавали до них 1 - 2 ПТП, до яких встановлено резистентність МБТ. Пацієнтам 6-ї групи (16 хворих) призначали 4 ПТП, до яких збережено чутливість МБТ, і 3 - 4 препарати, до яких вони були резистентні. Хворі 7-ї групи (10 пацієнтів) одержували 5 - 6 ПТП, до яких збережено чутливість МБТ. Показник припинення бактеріовиділення у хворих на МРТБ на момент завершення інтенсивної фази хіміотерапії коливається від 75,9 до 92,5 % і не залежить від інтенсифікації хіміотерапії за рахунок додаткового призначення 1 - 3 ПТП I та II ряду, до яких МБТ резистентні. У хворих на РРТБ простежувалася така тенденція: додаткове призначення 1 - 2 ПТП, до яких МБТ резистентні, та додаткове введення в курс лікування до 5 - 6 ПТП, до яких збережено чутливість МБТ, підвищує ефективність терапії. Так, у 5-й групі бактеріовиділення припинилося у 52,9 % хворих, у 6-й і 7-й - відповідно у 37,5 і 40,0 % хворих. Вартість - ефективність лікування хворих 5-ї групи становила відповідно 1030,82 грн, тобто була у 1,3 разу меншою у порівнянні з показником 7-ї (1338,57 грн). Висновки: хворим на МРТБ достатньо призначати не менше 4-х препаратів, до яких збережено чутливість МБТ. Хворим на РРТБ до мікобактерій слід призначати щодня по 6 - 7 ПТП і до 5 з них повинна бути збережена чутливість мікобактерій. Якщо неможливо призначити хворим на РРТБ 5 ПТП, до яких збережено чутливість мікобактерій, до режиму хіміотерапії з 3 - 4 ПТП зі збереженою чутливістю мікобактерій потрібно додавати 1 - 3 препарати, до яких вони резистентні. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |