Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (6) | Журнали та продовжувані видання (1) | Автореферати дисертацій (2) | Реферативна база даних (81) | Авторитетний файл імен осіб (1) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Черенько С$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 113 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | 
Фещенко Ю. І. Епідемія туберкульозу в Україні: історичні аспекти та сучасний стан проблеми [Електронний ресурс] / Ю. І. Фещенко, С. А. Черенько // Науковий журнал МОЗ України. - 2012. - № 1(1). - С. 48-57. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/njmoz_2012_1_6 | |||
| 2. | 
Черенько С. О. Застосування лейкоцитарного імуномодулятора при мультирезистентних формах туберкульозу легень [Електронний ресурс] / С. О. Черенько, О. А. Рева, О. М. Рекалова, Н. І. Кібізова, С. Г. Ясир, Ю. О. Матвієнко // Астма та алергія. - 2013. - № 3. - С. 13-20. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/astm_2013_3_3 | |||
| 3. | 
Матвеева C. Л. Нужен ли скрининг тиреоидного статуса при туберкулезе легких? Аналитический обзор литературы и результаты собственных наблюдений [Електронний ресурс] / C. Л. Матвеева, О. С. Шевченко, С. А. Черенько, Т. В. Сенчева, О. Ю. Филиппова // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2012. - № 3. - С. 86-95. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2012_3_17 Туберкулез легких нередко сопровождается широким спектром расстройств тиреоидного статуса в виде патологического эутиреоидного синдрома, субклинического гипотиреоза и аутоиммунного тиреоидита. Ряд противотуберкулезных химиопрепаратов (рифампицин, этамбутол, этионамид и ПАСК) могут индуцировать развитие эутиреоидного или гипотиреоидного зоба. Поскольку гормоны щитовидной железы являются модуляторами иммунного ответа на туберкулезную инфекцию, развитие тиреопатий отягощает течение туберкулезного процесса и ухудшает его исходы. Дисфункция щитовидной железы у больных туберкулезом должна быть своевременно диагностирована для адекватного лечения. | |||
| 4. |
Черенько С. О. Особливості перебігу рецидивів туберкульозу у ВІЛ-інфікованих та наслідки їх лікування [Електронний ресурс] / С. О. Черенько, Г. М. Роєнко, М. В. Погребна // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2012. - № 4. - С. 13-19. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2012_4_4 Мета роботи - вивчити особливості перебігу туберкульозу та наслідки його лікування у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. У рандомізованому контрольованому ретроспективному дослідженні взяли участь 255 ВІЛ-інфікованих з уперше діагностованим туберкульозом та 81 ВІЛ-інфікований з рецидивом хвороби. За поширеності та локалізації процесу в легенях, наявності деструктивних змін та бактеріовиділення туберкульоз легень у разі повторного захворювання перебігає так само, як і первинний. У хворих на РТБ частота резистентності до протитуберкульозних препаратів I ряду вдвічі вища, ніж у хворих на ВДТБ, за рахунок мультирезистентності МБТ, рівень якої становить 22,5 %. Найвищий рівень медикаментозної резистентності визначено до ізоніазиду (38,8 %) і стрептоміцину (34,7 %) за рахунок мульти- і полірезистентності. Резистентність до рифампіцину (24,5 %) розвивається переважно за рахунок мультирезистентності. У хворих з рецидивами хвороби наслідки лікування вірогідно нижчі - виліковування досягли у 41,9 % хворих, що на 20,1 % менше, ніж при вперше діагностованому туберкульозі. Ефективність лікування знижувалася переважно за рахунок збільшення кількості летальних випадків - 27,2 проти 8,2 % (<$Eroman p~<<~0,05>). Головною причиною смерті у хворих з новими випадками туберкульозу були генералізовані форми хвороби на тлі виразного імунодефіциту, а у хворих з рецидивами - мультирезистентність МБТ. | |||
| 5. |
Роєнко Г. М. Терміни і причини розвитку рецидиву туберкульозу у ВІЛ-інфікованих пацієнтів [Електронний ресурс] / Г. М. Роєнко, С. О. Черенько, М. В. Погребна, Ю. О. Сенько // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2012. - № 4. - С. 42-46. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2012_4_8 Мета роботи - дослідити причини і терміни виникнення рецидивів туберкульозу у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. В контрольованому ретроспективному дослідженні взяв участь 81 пацієнт з рецидивами туберкульозу, який завершив основний курс хіміотерапії під час первинного захворювання. У разі виявлення ВІЛ-інфекції до первинного захворювання на туберкульоз або одночасно з туберкульозом без антиретровірусної терапії (APT) виникають ранні рецидиви туберкульозу внаслідок прогресування ВІЛ-інфекції в терміни (<$E24,4~symbol С~2,4>) міс після первинного захворювання. У разі призначення APT таким пацієнтам рецидиви туберкульозу виникають у вірогідно меншої кількості пацієнтів як синдром відновлення функції імунної системи. Якщо виявляють ВІЛ-інфекцію після первинного захворювання, виникають пізні рецидиви без APT у терміни (<$E57,7~symbol С~3,3>) міс після захворювання. У разі призначення APT таким пацієнтам рецидиви туберкульозу виникають у поодиноких випадках. Не встановлено причинного зв'язку між інтенсивністю лікування (6-місячний чотирикомпонентний режим або 8-місячний п'ятикомпонентний), протирецидивними курсами хіміотерапії та ризиком розвитку рецидиву туберкульозу. Висновки: таким чином, неповноцінна хіміотерапія з приводу первинного захворювання (за кількістю добових доз та схемою), брак APT або призначення APT після первинного захворювання на туберкульоз за прогресування імунодефіциту з високою ймовірністю пов'язані з ризиком виникнення рецидивів туберкульозу у ВІЛ-інфікованих. | |||
| 6. |
Литвиненко Н. А. Профіль медикаментозної резистентності МБТ до протитуберкульозних препаратів у хворих на мультирезистентний туберкульоз та туберкульоз із розширеною резистентністю МТБ залежно від випадку захворювання [Електронний ресурс] / Н. А. Литвиненко, С. О. Черенько, М. В. Погребна, Ю. О. Сенько, В. В. Давиденко, Г. І. Барбова, Г. М. Роєнко, С. П. Василенко // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2012. - № 4. - С. 85-91. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2012_4_16 Мета дослідження - встановити профіль медикаментозної резистентності МБТ до протитуберкульозних препаратів I та II ряду у хворих на мультирезистентний туберкульоз (МРТБ) і туберкульоз з розширеною резистентністю мікобактерій (РРТБ) залежно від випадку захворювання. У рандомізованому ретроспективному дослідженні взяли участь 420 хворих на МРТБ та РРТБ, яким проводився тест медикаментозної чутливості МБТ до протитуберкульозних препаратів (ПТП) I та II ряду. У хворих на МРТБ виявляють високу частоту РРТБ - 21,9 %. У хворих на МРТБ у порівнянні з хворими на РРТБ "нові випадки" захворювання було діагностовано в 15,5 % проти 6,5 % (<$Eroman p~<<~0,05>), хоча випадки "повторного лікування" або "хронічного туберкульозу" виявляли майже в однакової кількості (у 64,9 та у 65,2 %) хворих на МРТБ й у 19,5 та 28,2 % хворих на РРТБ відповідно (<$Eroman p~>>~0,05>). Резистентність МБТ до ПТП виявляли частіше до S - у 89,0 %, Е - у 68,8 % та Et - у 54,8 % хворих. Серед хворих на РРТБ у порівнянні з МРТБ значно частіше встановлювали резистентність до усіх ПТП I - II ряду (S, Е, Et, Pas, аміноглікозидів, фторхінолонів), окрім Z. У хворих на МРТБ з "новими випадками" захворювання порівняно з випадками "повторного лікування до 2 років" резистентність до Km (Am, Cm) спостерігається значно рідше (у 15,7 проти 31,9 %; <$Eroman p~<<~0,05>), а також порівняно з випадками "повторного лікування до 2 років" та "хронічного туберкульозу" простежується тенденція щодо меншої кількості хворих із резистентністю до інших ПТП. У хворих на РРТБ з "новим випадком" захворювання у порівнянні з "повторним лікуванням до 2 років" та "хронічним туберкульозом" значно рідше спостерігалася медикаментозна резистентність МБТ до Z та Pas (<$Eroman p~<<~0,05>). Медикаментозну резистентність до E, Et, Cm встановлено в однакової кількості хворих. | |||
| 7. | 
Ларін О. С. Ефективність хірургічного лікування медулярного раку щитоподібної залози у хворих з місцевими та віддаленими метастазами [Електронний ресурс] / О. С. Ларін, С. М. Черенько, О. П. Нечай, М. С. Черенько // Клінічна хірургія. - 2012. - № 7. - С. 5-8. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/KlKh_2012_7_3 Проаналізовано результати хірургічного лікування 93 первинних хворих з приводу медулярного раку (МР) щитоподібної залози (ЩЗ) у період з 1995 до 2009 рр., у тому числі 26 (28 %) - з спадковою формою хвороби (синдром множинної ендокринної неоплазії - МЕН 2). Найкращі віддалені результати досягнуті за неінвазивної пухлини без регіонарних метастазів на момент операції (у 39 % - одужання, у 32 % - ремісія). Жоден пацієнт з інвазивною пухлиною і регіонарними або віддаленими метастазами повністю не вилікуваний. Спадкові форми МРЩЗ більш агресивні, ніж спорадичні (частота виявлення віддалених метастазів відповідно 31 і 21 %), гірші віддалені результати. У строки 8 - 15 років після операції померли 6 % хворих з спорадичним МРЩЗ і 12 % - синдромом МЕН 2. Одужання спостережено тільки після первинно-радикальних операцій. Повторні втручання практично завжди були паліативними. Впровадження скринінгу вмісту кальцитоніну у крові і генетичного тестування мутацій Ret-протоонкогену - важливі завдання в Україні для покращання результатів лікування МРЩЗ. | |||
| 8. |
Нечай О. П. "Випадкове" виявлення раку щитоподібної залози у пацієнтів при хірургічному втручанні з приводу непухлинних захворювань органа [Електронний ресурс] / О. П. Нечай, О. С. Ларін, С. М. Черенько, С. А. Шептуха, В. А. Смоляр, П. О. Золотарьов // Клінічна хірургія. - 2012. - № 7. - С. 9-11. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/KlKh_2012_7_4 Проаналізовано результати операцій, виконаних у 2008 - 2009 рр. у 608 пацієнтів з приводу непухлинних захворювань щитоподібної залози (ЩЗ) за умов спеціалізованого центру ендокринної хірургії (вузловий та дифузний токсичний зоб). За результатами остаточного гістологічного дослідження у 56 (9,2 %) хворих "випадково" виявлений рак ЩЗ, з них у 43 (77 %) - папілярна мікрокарцинома. У 10 (18 %) хворих виникла необхідність виконання повторного оперативного втручання, яке здійснене у строки до 7 діб після першої операції. Зважаючи на більш високий ризик виникнення ускладнень (пошкодження прищитоподібних залоз, поворотних гортанних нервів та інших анатомічних структур шиї) під час виконання повторних операцій, необхідне розширення показань до проведення інтраопераційного експрес-гістологічного дослідження, радикальне здійснення первинної операції (тиреоїдектомія з приводу багатовузлового двобічного і дифузного токсичного зобу), а також максимально повне обстеження хворого до операції. | |||
| 9. |
Черенько С. М. Мініінвазивні та ендоскопічні методи хірургічного лікування пацієнтів з приводу первинного гіперпаратиреозу: переваги та обмеження [Електронний ресурс] / С. М. Черенько, О. А. Товкай, С. А. Шептуха // Клінічна хірургія. - 2012. - № 7. - С. 16-19. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/KlKh_2012_7_6 Проаналізовано результати операцій з приводу первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ), виконаних у 212 хворих у 2007 - 2009 рр. у спеціалізованій клініці ендокринної хірургії. У 183 хворих застосовані відкриті втручання з ревізією усіх 4 прищитоподібних залоз (ПЩЗ), у 29 - з використанням ендоскопічної техніки (у 18) або прицільного мінідоступу (в 11). У 5,2 % спостережень відзначено ураження більш ніж однієї ПЩЗ. Мініінвазивні операції мають переваги щодо косметичного ефекту і швидшого одужання пацієнтів за однакового ризику виникнення рецидиву та ускладнень. Умовою виконання мініінвазивних операцій з приводу ПГПТ є чітка локалізація аденоми ПЩЗ, діаметр пухлини не більше 3 см, відсутність тиреоїдиту, рубцевих і спайкових процесів, низький ризик мультигландулярного ураження, можливість одержання швидкого результату аналізу на вміст паратгормону в крові (оптимально-інтраопераційний експрес-аналіз). | |||
| 10. |
Черенько С. М. Симультанне видалення альдостероми надниркової залози та інсуліноми підшлункової залози під час лапароскопічної операції [Електронний ресурс] / С. М. Черенько, О. А. Товкай // Клінічна хірургія. - 2013. - № 3. - С. 70-72. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/KlKh_2013_3_22 | |||
| 11. |
Черенько С. О. Імунопатогенез туберкульозу легень [Електронний ресурс] / С. О. Черенько // Астма та алергія. - 2013. - № 1. - С. 32-37. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/astm_2013_1_6 | |||
| 12. |
Фещенко Ю. І. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги "Туберкульоз": особливості його підготовки та чим відрізняється від попередніх клінічних протоколів [Електронний ресурс] / Ю. І. Фещенко, С. О. Черенько, А. І. Барбова // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2013. - № 2. - С. 8-18. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2013_2_5 У грудні 2012 р. затверджено Уніфікований клінічний протокол "Туберкульоз". Особливістю його підготовки є те, що документ розробила мультидисциплінарна група відповідно до міжнародних стандартів, основним принципом яких є використання найкращих світових практик на принципах доказової медицини. В основу Уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги (УКПМД) покладено українську адаптовану клінічну настанову, що грунтується на доказах "Туберкульоз". Це перший клінічний протокол у галузі фтизіатрії, де чітко регламентовано обсяг заходів із виявлення, діагностики, лікування та профілактики туберкульозу для закладів, які надають первинну, вторинну неспеціалізовану і вторинну та третинну спеціалізовану (протитуберкульозну) допомогу. Особливістю нового УКПМД є те, що в основі його ідеології лежить епідеміологічний підхід до ведення випадку захворювання з ідентифікацією найнебезпечніших хворих із позитивним мазком мокротиння і мультирезистентним туберкульозом, їх негайною ізоляцією і правильним лікуванням з перших днів. Така ідеологія грунтується на впровадженні швидких методів ранньої діагностики туберкульозу і мультирезистентного туберкульозу (посів на рідке середовище і молекулярно-генетичні дослідження, зокрема експрес-метод з застосуванням Xpert MTB/RIF). | |||
| 13. |
Черенько С. О. Частота та профіль медикаментозної резистентності МБТ у хворих на мультирезистентний туберкульоз і туберкульоз із розширеною резистентністю залежно від випадку захворювання, характеру та тривалості попереднього лікування [Електронний ресурс] / С. О. Черенько, Н. А. Литвиненко, А. І. Барбова, О. А. Журило, М. В. Погребна, Ю. О. Сенько, Н. І. Кібізова, В. В. Давиденко, С. В. Миронченко // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2013. - № 2. - С. 19-25. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2013_2_6 Мета роботи - вивчити частоту та профіль медикаментозної резистентності МБТ до протитуберкульозних препаратів у хворих на мультирезистентний туберкульоз (МТ) і туберкульоз з розширеною резистентністю (ТРР) залежно від випадку захворювання, характеру та тривалості попереднього лікування для встановлення значення протитуберкульозних препаратів I і II ряду у стандартних і індивідуалізованих схемах хіміотерапії. Обстежено 400 хворих на МТ і 127 на ТРР, яких лікували в ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України" від 2007 до 2012 р. Тест медикаментозної чутливості до протитуберкульозних препаратів I ряду проводили на рідкому живильному середовищі на мікробіологічному автоматичному аналізаторі, до протитуберкульозних препаратів II ряду - на рідкому і щільному живильному середовищі. Висновки: стрептоміцин втрачає значення для лікування хворих на МТ і ТРР незалежно від випадку захворювання через високий рівень медикаментозної резистентності МБТ. Етамбутол не слід використовувати в стандартних режимах хіміотерапії для 4-ї категорії через високий рівень медикаментозної резистентності до цього препарату незалежно від випадку захворювання. У разі призначення стандартного режиму за 4-ю категорією із використанням канаміцину слід одночасно визначати медикаментозну чутливість МБТ до туберкульозних препаратів I і II ряду за допомогою швидких методів на рідкому живильному середовищі, оскільки у 28,7 % хворих на МТ виявляють резистентність до цього препарату. Високий рівень медикаментозної резистентності до етіонаміду/протіонаміду незалежно від випадку захворювання у хворих на МТ і ТРР (51,2 - 72,4 %) викликає сумніви щодо ефективності цього препарату в індивідуалізованих схемах хіміотерапії і потребує подальшого контрольованого вивчення ефективності цих препаратів. | |||
| 14. |
Черенько С. О. Вплив антиретровірусної терапії на перебіг туберкульозу у хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ залежно від стану імунітету та періоду призначення її відносно основного курсу хіміотерапії [Електронний ресурс] / С. О. Черенько, Н. А. Марченко, Л. Я. Манів // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2013. - № 3. - С. 14-20. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2013_3_7 Мета дослідження - встановити частоту та тяжкість синдрому відновлення імунної системи під випливом антиретровірусної терапії хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ. У проспективному контрольованому дослідженні, в якому взяли участь 128 хворих із новими випадками ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ, 64 особам призначено антиретровірусну терапію. Методом підбору пари за статтю, віком, характером туберкульозного процесу та ступенем імунодефіциту, наявністю опортуністичних захворювань було сформовано групу порівняння хворих, які не одержували антиретровірусної терапії. У кожній групі у 44 (68,7 %) пацієнтів був туберкульоз легень. У 20 (31,3 %) пацієнтів із позалегеневим туберкульозом був міліарний туберкульоз із ураженням легень та внутрішньогрудних і черевних лімфатичних вузлів, туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів. Опортуністичні хвороби діагностовано у 51 хворого кожної групи: орофаренгіальний кандидоз, вірусний гепатит B та/або C. У 32 хворих кожної групи виявлено виразний імунодефіцит (CD4<^>+ | |||
| 15. |
Черенько С. О. Застосування моксифлоксацину для лікування хворих з новими випадками коінфекції туберкульоз/ВІЛ [Електронний ресурс] / С. О. Черенько, Г. М. Роєнко, М. В. Погребна, Ю. О. Сенько, Н. А. Марченко // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2013. - № 4. - С. 24-30. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2013_4_6 Мета роботи - вивчення ефективності удосконаленого режиму хіміотерапії з застосуванням Моксифлоксацину замість Етамбутолу в процесі лікування хворих з новими випадками ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ. Контрольоване рандомізоване проспективне дослідження включало 60 хворих із легеневою формою ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ з позитивним мазком мокротиння та новими випадками туберкульозу. За методом випадкових чисел хворих розподілено на групи порівняння по 30 осіб. Хворим із основної групи призначали удосконалений режим хіміотерапії, за яким у інтенсивну фазу вводили Моксифлоксацин - 2HRZMfx 4HR; хворих із групи порівняння лікували за стандартним 5-компонентним режимом хіміотерапії для 1-ї категорії - 2HRSEZ 1HREZ 5HRE. Хворі не відрізнялися за формою недуги та ступенем імунодефіциту: у них з однаковою частотою виявляли деструктивний процес (відповідно у 46,7 та 50,0 % хворих), однак переважала інфільтративна форма (відповідно у 60,0 і 53,3 %). У решти пацієнтів була дисемінована форма туберкульозу (p >> 0,05). У всіх був виразний імунодефіцит з кількістю CD4-лімфоцитів << 200 клітин/мкл. У 25 хворих із основної і у 28 з контрольної групи виявлено вірусний гепатит B і/або C (p >> 0,05). Внаслідок застосування удосконаленого режиму хіміотерапії на основі Моксифлоксацину ефективність лікування після завершення інтенсивної фази хіміотерапії виявилася вірогідно вищою за частотою припинення бактеріовиділення - 80,0 у порівнянні з 50,0 % (p << 0,05), зникненням клінічних симптомів і розсмоктуванням інфільтративних змін у легенях - 86,7 у порівнянні з 56,7 % (p << 0,05), ніж у разі стандартного лікування за 1-ю клінічною категорією. Частота побічних реакцій знизилася за рахунок прийому меншої кількості препаратів (не призначали Стрептоміцину) та зменшення тривалості інтенсивної фази від 3 до 2 міс, коли застосовують найбільш гепатотоксичний препарат при супутньому вірусному гепатиті, тобто Піразинамід, а також за рахунок меншої кількості протитуберкульозних препаратів у підтримувальну фазу - від 3 до 2 препаратів. Антиретровірусну терапію (АРТ) призначали 28 (93,3 %) хворим з основної групи у порівнянні з 19 (63,3 %) з контрольної через високу ефективність лікування туберкульозу. Після призначення APT у більшості пацієнтів із контрольної групи (у 52,6 %) погіршився перебіг туберкульозу, що виявлялося поглибленням клінічних симптомів, інфільтративних та вогнищевих змін у легенях. Із них 2 (10,5 %) пацієнти померли від генералізованого туберкульозу на тлі загострення вірусного гепатиту C. У хворих, яких лікували за удосконаленим режимом хіміотерапії, синдром відновлення імунної системи (СВІС) виник у вірогідно меншій кількості випадків - у 21,4 %. Його вияви не були такими тяжкими, як у пацієнтів із контрольної групи, і маніфестували тільки поглибленням клінічних симптомів та інфільтративних і вогнищевих змін у легенях, загостренням перебігу вірусного гепатиту у 3-х хворих. Жоден пацієнт не помер від СВІС. Висновки: введення Моксифлоксацину замість Етамбутолу в режим хіміотерапії для 1-ї категорії хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ із виразним імунодефіцитом надає змогу досягти підвищення частоти припинення бактеріовиділення на момент завершення інтенсивної фази хіміотерапії на 37,5 %, зниження частоти побічних реакцій на 46,6 % від поєднання протитуберкульозної та APT, призначити АРТ більшій кількості пацієнтів з виразним імунодефіцитом після завершення інтенсивної та зменшити частоту й тяжкість виявів СВІС. | |||
| 16. |
Кібізова Н. І. Ефективність і безпечність лінезоліду в комплексному лікуванні хворих на мультирезистентний туберкульоз і туберкульоз із розширеною резистентністю [Електронний ресурс] / Н. І. Кібізова, С. О. Черенько, Н. А. Литвиненко, М. В. Погребна, Ю. О. Сенько, О. А. Рева, В. В. Давиденко, О. П. Чоботар // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2013. - № 4. - С. 39-45. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2013_4_8 Мета роботи - вивчення ефективності та безпечності Лінезоліду в дозі 1,2 і 0,6 г на добу у хворих на мультирезистентний туберкульоз (МРТБ) та туберкульоз із розширеною резистентністю (РРТБ). У контрольованому дослідженні у 46 хворих на МРТБ і у 37 хворих на РРТБ вивчено ефективність індивідуалізованих режимів хіміотерапії, які включали Лінезолід. У хворих групи порівняння, яку сформували за методом підбирання пари відповідно до випадку захворювання і профілю медикаментозної резистентності, застосовували такі ж самі індивідуалізовані режими хіміотерапії, але без Лінезоліду. В кожній групі була однакова кількість хворих з різними випадками МРТБ і РРТБ: нові випадки - 15 (18,1 %) хворих, після перерваного лікування - 6 (7,2 %), після невдалого I курсу хіміотерапії - 11 (13,2 %), після невдалого повторного курсу хіміотерапії - 16 (19,3 %), у разі рецидиву захворювання - 19 (22,9 %), хронічні випадки - 16 (19,3 %) хворих. Лінезолід застосовували в дозі по 0,6 г двічі або раз на добу протягом 3 - 8 міс - залежно від поширеності туберкульозного процесу. Після припинення бактеріовиділення дозу препарату зменшували до 0,6 г. В основній групі припинення бактеріовиділення і зникнення клінічних симптомів засвідчено у 80 хворих (96,4 %), в тому числі у 36 (97,3 %) із РРТБ і у 44 (95,6 %) хворих на МРТБ (p >> 0,05). У хворих контрольної групи припинення бактеріовиділення досягли відповідно у 71,1 і 43,2 % випадків, що вірогідно відрізнялося від наслідків лікування пацієнтів основної групи. Побічні реакції від комплексної хіміотерапії спостерігали у 41 (49,4 %) хворого з основної групи і у 31 (37,4 %) з контрольної, у т. ч. тяжкі, які вимагали відміни препарату, - відповідно у 18,1 і 10,8 % хворих (p >> 0,05). У 16,9 % хворих реєстрували побічні реакції Лінезоліду, які виявлялися гематологічними порушеннями, нашкірними змінами у вигляді макульозно-папульозної екзантеми, периферичною полінейропатією та діареєю. Висновки: введення Лінезоліду в індивідуалізовані режими хіміотерапії надає змогу досягти після інтенсивної фази хіміотерапії у хворих на РРТБ таких самих високих наслідків лікування щодо припинення бактеріовиділення, як і у хворих на МРТБ. Схема застосування Лінезоліду протягом інтенсивної фази хіміотерапії в дозі 1,2 г на початку лікування та з подальшим прийомом 0,6 г після припинення бактеріовиділення надає змогу домогтися задовільної переносності препарату з невисокою частотою побічних реакцій у 16,9 % хворих, у тому числі тяжких, що вимагали його відміни, у 10,8 %. Лінезолід найчастіше зумовлював гематологічні побічні реакції (10,8 %), що виявлялися анемією та/або лейкопенією і/або тромбоцитопенією. Після відміни препарату показники крові нормалізувалися. | |||
| 17. |
Литвиненко Н. А. Раціональний вибір індивідуалізованих режимів хіміотерапії для хворих на мультирезистентний туберкульоз та туберкульоз із розширеною резистентністю МБТ до протитуберкульозних препаратів [Електронний ресурс] / Н. А. Литвиненко, С. О. Черенько, М. В. Погребна, Ю. О. Сенько, В. В. Давиденко, О. А. Рева, Г. І. Барбова, Г. М. Роєнко, С. П. Василенко // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2013. - № 4. - С. 46-54. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2013_4_9 Мета роботи - визначити оптимальні індивідуалізовані режими хіміотерапії для хворих на мультирезистентний туберкульоз (МРТБ) та туберкульоз із розширеною резистентністю (РРТБ) мікобактерій туберкульозу (МБТ) до протитуберкульозних препаратів (ПТП) за складом, кількістю ПТП для інтенсивної фази хіміотерапії. У рандомізованому контрольованому проспективному дослідженні проаналізовано результати лікування 140 хворих на МРТБ та 60 на РРТБ МБТ до ПТП. Хворих на МРТБ із новими випадками та лікованих у минулому ПТП I ряду розподілено на групи: у 1-й (40 хворих) призначали не менше ніж 4 ПТП I та II ряду, до яких МБТ чутливі, та додатково 1 - 3 препарати I та II ряду слабкої активності, до яких мікобактерії резистентні; у 2-й (49 хворих) - не менше, ніж 4 ПТП I та II ряду, до яких мікобактерії чутливі. Хворим на МРТБ, лікованим у минулому ПТП I та II ряду, що належали до 3-ї групи (29 пацієнтів), призначали не менше ніж 4 ПТП I та II ряду, до яких МБТ чутливі, та додатково 1 - 3 препарати I та II ряду слабкої активності, до яких МБТ резистентні. Хворі 4-ї групи (22 пацієнти) одержували не менше 4-х ПТП I та II ряду, до яких МБТ чутливі. Хворі на РРТБ складали 5-у, 6-у і 7-у групи. Пацієнтам 5-ї групи (34 хворих) призначали 5 - 6 ПТП, до яких збережено чутливість МБТ, і додавали до них 1 - 2 ПТП, до яких встановлено резистентність МБТ. Пацієнтам 6-ї групи (16 хворих) призначали 4 ПТП, до яких збережено чутливість МБТ, і 3 - 4 препарати, до яких вони були резистентні. Хворі 7-ї групи (10 пацієнтів) одержували 5 - 6 ПТП, до яких збережено чутливість МБТ. Показник припинення бактеріовиділення у хворих на МРТБ на момент завершення інтенсивної фази хіміотерапії коливається від 75,9 до 92,5 % і не залежить від інтенсифікації хіміотерапії за рахунок додаткового призначення 1 - 3 ПТП I та II ряду, до яких МБТ резистентні. У хворих на РРТБ простежувалася така тенденція: додаткове призначення 1 - 2 ПТП, до яких МБТ резистентні, та додаткове введення в курс лікування до 5 - 6 ПТП, до яких збережено чутливість МБТ, підвищує ефективність терапії. Так, у 5-й групі бактеріовиділення припинилося у 52,9 % хворих, у 6-й і 7-й - відповідно у 37,5 і 40,0 % хворих. Вартість - ефективність лікування хворих 5-ї групи становила відповідно 1030,82 грн, тобто була у 1,3 разу меншою у порівнянні з показником 7-ї (1338,57 грн). Висновки: хворим на МРТБ достатньо призначати не менше 4-х препаратів, до яких збережено чутливість МБТ. Хворим на РРТБ до мікобактерій слід призначати щодня по 6 - 7 ПТП і до 5 з них повинна бути збережена чутливість мікобактерій. Якщо неможливо призначити хворим на РРТБ 5 ПТП, до яких збережено чутливість мікобактерій, до режиму хіміотерапії з 3 - 4 ПТП зі збереженою чутливістю мікобактерій потрібно додавати 1 - 3 препарати, до яких вони резистентні. | |||
| 18. | 
Черенько С. О. Цитокіновий профіль у хворих вперше діагностований туберкульозом легень залежно від тяжкості захворювання [Електронний ресурс] / С. О. Черенько, Н. О. Скороходова, О. І. Шпак, Т. І. Гавриленко, М. Ф. Яцина // Запорожский медицинский журнал. - 2008. - № 1. - С. 24-29. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zmzh_2008_1_8 Изучены концентрация TNF-a, IL-2, 4, 6 та IFN-g в крови и бронхоальвеолярном смыве (БАС) и их уровни в надосадочной жидкости (супернатанты) культур макрофагов с периферической крови и альвеолярных макрофагов из БАС при спонтанном и инфицированном синтезе у 24-х больных с распространенным и при ограниченном туберкулезе легких и у 10-ти здоровых волонтеров. Цитокиновый профиль у больных с впервые диагностированным туберкулезом легких имеет особенности, которые отвечают нормальному иммунопатогенезу заболевания: значительное повышение в крови концентрации воспалительных цитокинов TNF-a, IL-2, IL-6, умеренное повышение IL-4 и нормальный уровень IFN-g. Макрофаги периферической крови спонтанно синтезируют TNF-a, IL-6, IL-2 в высокой концентрации, IFN-g - в умеренной, которые значительно увеличиваются при их индукции специфическими свойствами (соответственно в 3, 2 и 100 раз), кроме IL-2. Концентрация воспалительных цитокинов TNF-a, IL-2, IL-6 (кроме IFN-g) в БАС, взятого с пораженной стороны легких, в 3 - 4 раза превышает их уровень в крови и прямо зависит от тяжести туберкулезного процесса. | |||
| 19. | 
Черенько С. О. Частота первинної медикаментозної резистентності мікобактерій туберкульозу у хворих з новими випадками ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ [Електронний ресурс] / С. О. Черенько, Н. А. Марченко, М. В. Погребна, А. І. Барбова // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - 2013. - Вип. 22(2). - С. 422-427. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpsnmapo_2013_22(2)__67 Мета дослідження - встановлення частоти та характеру медикаментозної резистентності МБТ у хворих з новими випадками ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ без анамнезу попереднього лікування. За єдиним протоколом відкритого проспективного дослідження протягом 2012 р. обстежено 72 хворих з уперше діагностованими випадками ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ без анамнезу попереднього лікування, в яких мікобактерії туберкульозу виділені культуральним методом. Тест медикаментозної чутливості до протитуберкульозних препаратів I ряду проводили на рідкому живильному середовищі на аналізаторі мікробіологічному автоматичному. Встановлено високу частоту первинної резистентності МБТ до протитуберкульозних препаратів I ряду - 41,7 %. Резистентність МБТ у переважній більшості випадків визначають за рахунок полі- і монорезистетності - 33,3 %, рідше за рахунок мультирезистентності, частота якої становить 8,3 % (p << 0,05). Резистентність до Ізоніазиду мають 31,9 % хворих з новими випадками туберкульозу. Резистентність до Рифампіцину визначено у вірогідно меншої кількості хворих - у 13,9 % (p << 0,05), у тому числі у половині випадків без мультирезистентності. Це потребує більш виваженої тактики щодо призначення їм одразу стандартного режиму для 4 категорії. Висновки: у хворих з новими випадками ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ резистентність МБТ у переважній більшості випадків визначають за рахунок полі- та монорезистентності (33,4 %), рідше за рахунок мультирезистентності, частота якої становить 8,3 %. Високий рівень резистентності до Ізоніазиду (31,9 %) у хворих з новими випадками ставить під сумнів ефективність профілактичних курсів Ізоніазидом у ВІЛ-інфікованих осіб. Застосування вартісних методів скринінгової діагностики резистентності до Рифампіцину у разі невисокого рівня первинної мультирезистентності у хворих з ко-інфекцією туберкульоз/ВІЛ і відсутності мультирезистентності у половини хворих з резистентністю до Рифампіцину є економічно неефективним. | |||
| 20. |
Черенько С. О. Частота і характер побічних реакцій від протитуберкульозної і антиретровірусної терапії у хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ [Електронний ресурс] / С. О. Черенько, М. В. Погребна, Л. Я. Манів // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - 2013. - Вип. 22(2). - С. 427-433. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpsnmapo_2013_22(2)__68 Мета дослідження - вивчити частоту побічних реакцій у хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ у разі проведення одночасно протитуберкульозної та антиретровірусної терапії. У ретроспективному контрольованому дослідженні, що включало 86 хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ і вірусний гепатит B і C, вивчено частоту побічних реакцій під час одночасного проведення протитуберкульозної та антиретровірусної терапії після інтенсивної фази хіміотерапії. Методом підбору пар за формою та поширеністю туберкульозного процесу та тяжкістю ВІЛ-інфекції було розподілення на групи: основну (43 особи), у хворих якої на фоні антимікобактеріальної терапії була призначена антиретровірусна терапія, та контрольну (43 особи), хворих якої лікували лише протитуберкульозними препаратами. Встановлено, що під час інтенсивної фази протитуберкульозної хіміотерапії побічні реакції виникають у 60,5 % хворих без антиретровірусної терапії та у 69,8 % хворих, які одержували антиретровірусну терапію (p >> 0,05), переважно за рахунок гепатотоксичних і диспепсичних побічних реакцій від Піразинаміду, Рифампіцину та Ізоніазиду. В більшості випадків побічні реакції були не тяжкими та не потребували зміни або відміни протитуберкульозної терапії або схеми антиретровірусної терапії (відповідно у 9,3 і 6,9 % хворих, p >> 0,05). Відсутність вірогідного впливу антиретровірусної терапії на частоту побічних реакцій під час інтенсивної фази хіміотерапії надає змогу не відкладати її призначення на підтримуючу фазу або після завершення основного курсу хіміотерапії. Висновки: у хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ з високою частотою виникають побічні реакції від протитуберкульозної хіміотерапії - в 60,5 % випадках переважно за рахунок гепатотоксичних та диспепсичних побічних реакцій. Антиретровірусна терапія не суттєво збільшує частоту побічних реакцій (на 13,4 %). | |||
| ||||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |