Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Реферативна база даних (22) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Diehl C$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 23 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | 
Diehl C. The tools used for teaching dermatology throughout history [Електронний ресурс] / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2016. - № 2. - С. 109-115. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2016_2_23 Дерматологія - це вивчення шкірних захворювань. Вона є повноцінною медичною спеціальністю з кінця XVIII ст. У XIX ст. 3 основні школи дерматології знаходилися в Лондоні, Парижі та Відні, якщо судити з того, якими мовами її викладали. Перший підручник з дерматології був написаний Джироламо Меркуріале в Італії у 1572 р. Потім на початку XVIII ст. з'явилося 2 підручники англійською мовою, написані Тернером (Turner) та Уїланом (Willan). У 1817 р. вийшов перший атлас з дерматології з гравюрами (автор Бейтман (Bateman)). Через деякий час Аліберт (Alibert) видав подібний атлас французькою мовою. Перший атлас у німецькомовних країнах був опублікований лише в 1856 р. у Відні Фердинандом фон Гебра (Ferdinand von Hebra). У той же період ще одним популярним і майстерним способом навчання дерматології були муляжі. Вони використовувалися переважно в Європі, і деякі цінні колекції таких муляжів збереглися до наших днів у різних місцевостях. Фотографію вперше було описано в 1839 р. і вперше вона була використана в медицині в 1845 р. вченим Донне (Donne) у підручнику з бактеріології. У 1864 р. фотографія стала застосовуватися в дерматології, і згодом почали публікувати все більше й більше книг, що містили фотографії. Починаючи з 1935 p., винахід діафільмів надав змогу робити дерматологічні фотографії на слайдах, які можна було легко проектувати для великої кількості осіб одночасно. У 1838 р. було опубліковано перший дерматологічний журнал німецькою мовою, за яким вийшли аналоги французькою, італійською та англійською мовами. Наступна й остання революція в інструментах для навчання дерматології відбулася в 1995 р. з появою інтернету, який надає змогу миттєвого підключення, оновлення та обміну знаннями по всьому світу. Всі книги й журнали тепер мають електронну версію, доступну для всіх у будь-якому місці. Це також є технічною підтримкою теледерматології. | |||
| 2. |
Diehl C. Air pollution and the skin [Електронний ресурс] / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2016. - № 3. - С. 37-43. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2016_3_8 Забруднення повітря протягом тривалого часу є однією з основних проблем у сфері охорони здоров'я. Воно визнане ВООЗ "найбільшим у світі екологічним ризиком для здоров'я". Існує значна кількість переконливих документальних підтверджень смертності та захворюваності, спричинених цим забрудненням. Водночас проблема впливу забрудненого повітря на людську шкіру не була глибоко вивчена, і щодня одержуються все нові докази того, що забруднення повітря негативно позначається на стані здоров'я та естетичному зовнішньому вигляді шкіри. В огляді узагальнено різні речовини, що забруднюють повітря, проаналізовано їх вплив на клітинному рівні, наведено дані про частоту виникнення та загострення різних дерматологічних захворювань. | |||
| 3. |
Diehl C. Chemical peeling in dermatology Part I. History, definition, classification, description, indications with proofs of efficacy [Електронний ресурс] / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2017. - № 1. - С. 34-45. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2017_1_7 | |||
| 4. |
Diehl C. The dark side of visible light [Електронний ресурс] / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2016. - № 4. - С. 33-40. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2016_4_9 Видиме світло становить порцію електромагнітного випромінення, видимого для людського ока (від 400 до 700 нм). Видимий спектр охоплює 38,9 % сонячного світла, коли воно досягає поверхні Землі, але видиме світло також містить у собі штучне світло, яке використовують в щоденному житті. Через довжину його хвилі видиме світло може легко проникати глибоко в шкіру і навіть досягати гіподерми. Тому воно може справляти на шкіру різні фізіологічні ефекти, як і УФ-радіація. Серед них - індукція шкірної пігментації або стимулювання продукції реактивних форм кисню. Воно також може збільшити виробництво запальних цитокінів і матричної металопротеїнази, які грають головну роль у старіння шкіри. Видиме світло також впливає на ДНК через утворення окиснених основ ДНК, тому стимулює старіння шкіри і онкогенез. Протягом кількох десятиліть дерматологи рекомендують використовувати фотозахист, який фактично захищає лише від ультрафіолетової радіації ІФЛА і УФЛВ. Настав час вважати, що видиме світло становить загрозу для шкіри, і фотозахист має також передбачати захист від видимого світла. | |||
| 5. |
Diehl C. Chemical peeling in dermatology. Part II. Practical application, complications and their management [Електронний ресурс] / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2017. - № 2. - С. 89-98. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2017_2_17 У наш час зростає кількість пілінгів, які пропонують дерматологи у своїй повсякденній практиці. Але не всі пілінги однакові. Кожен дерматолог повинен спочатку чітко обрати пілінг, який найбільш точно відповідає шкірі пацієнта й показанням до лікування, по-друге, він повинен застосувати його у відповідності з науковою методологією, яка в даний час добре розроблена. Препілінг та постпілінг є також двома важливими фазами, які будуть відповідати за успішні результати й відсутність ускладнень. Останнє буде розглядатися у другій частині цієї роботи.Попри зростання кількості пілінгів, дерматологи часто бояться використовувати їх у повсякденній практиці через недостатнє знання способів їх застосовування і побоювання ускладнень для пацієнтів. Детально розглянуто практичне застосування різних категорій пілінгів і можливі ускладнення, а також оптимальні способи їх усунення. | |||
| 6. |
Diehl C. The 5 most Frequently Asked Questions (FAQ) from our patients about acne [Електронний ресурс] / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2017. - № 3. - С. 102-109. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2017_3_19 | |||
| 7. |
Garcia de Gross Valeria Management of keloid and hypertrophic scars with a topical cream containing vegetal superoxide dismutase (SOD) [Електронний ресурс] / de Gross Valeria Garcia, Christian Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2015. - № 3. - С. 77-83. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2015_3_16 | |||
| 8. |
Diehl C. New Insights into Rosacea. Part I. Pathogenesis [Електронний ресурс] / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2015. - № 4. - С. 105-116. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2015_4_23 Розацеа - хронічне запальне захворювання, що уражує шкіру обличчя близько 3 % популяції земної кулі. Найчастіше хворіють жінки віком 30 - 50 років. Класифікація розацеа грунтується на клінічних особливостях гіперемії, еритеми, папул, пустул, телеангіектазії та містить 4 підтипи: еритематозно-телеангіектазійний, папуло-пустульозний, фімарний та очний (окулярний) з варіантом гранулематозного розацеа. До можливих факторів, що провокують розацеа, належать: автоімунна дисрегуляція, нервово-васкулярні розлади, екзогенні чинники, наприклад, вплив сонця, тепло, холод або стрес, порушення елементів сполучної тканини, функціональні розлади пілосебаційного комплексу, такі чинники харчування, як алкоголь або гостра їжа, інфекційні чинники. Обговорено причини розвитку розацеа, пояснено їх окремий вплив на появу й розвиток захворювання, визначено можливі зв'язки між ними, які призводять до специфічної клінічної моделі розацеа. Стосовно патогенезу розацеа розглянуто як мультифакторне шкірне захворювання, однак на сьогодні це питання до кінця не вивчено.Розацеа - це хронічне захворювання шкіри, яке досить складно правильно діагностувати. Розацеа суттєво впливає на якість життя хворих як у соціальній, так і у професійній сферах. Лікування потребує консультації дерматолога. Розацеа піддається лікуванню, але не виліковується повністю. Полегшення симптомів і покращання зовнішнього вигляду шкіри вимагає тривалого періоду лікування. Крім лікування, пацієнта обов'язково слід навчити захищати шкіру від сонячного проміння, правильно доглядати за нею та користуватися захисною косметикою, а також уникати чинників, які провокують загострення хвороби. Що стосується лікування, то останнім часом в арсеналі авторів з'явилися нові можливості, які описано разом із клінічними доказами на їх підтримку. Їх необхідно взяти до уваги, призначаючи лікування, яке насамперед має базуватися на клінічному досвіді. | |||
| 9. |
Diehl C. Current updates about vitiligo [Електронний ресурс] / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2017. - № 4. - С. 42-55. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2017_4_11 Вітиліго - поширене захворювання шкіри і, ймовірно, найпоширеніше порушення пігментації. Воно добре описано і характеризується втратою меланоцитів і/або порушенням їх функції. Етіологію і патогенез вітиліго досі не до кінця з'ясовано, хоча недавно відбувся прогрес у цій сфері. Лікування спрямовано на досягнення репігментації, яка є бажаним результатом у пацієнтів. Існують різні методи лікування. Переважно призначають місцеві кортикостероїди або інгібітори кальцинейрину, а якщо не досягають бажаних наслідків, можуть вдаватися до системного лікування кортикостероїдами або метотрексатом, а також фізичної чи хірургічної терапії. На жаль, жоден з цих методів лікування не можна вважати повністю результативним, оскільки досягають лише часткового поліпшення. Отже, існує нагальна потреба в розробці нових терапевтичних методів. | |||
| 10. |
Diehl C. How oral collagen intake can be useful in dermatology [Електронний ресурс] / Diehl C. // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2018. - № 1. - С. 99-109. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2018_1_17 | |||
| 11. |
Diehl C. The burden of sensitive skin [Електронний ресурс] / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2018. - № 2. - С. 86-92. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2018_2_17 Синдром чутливої шкіри (СЧШ) є поширеним дерматологічним захворюванням у багатьох етнічних групах. Він уражує частіше жінок, ніж чоловіків, і має тенденцію до поліпшення перебігу в процесі старіння. СЧШ може асоціюватися з іншими шкірними захворюваннями, такими як себорейний дерматит, атиповий псоріаз, розацеа, періоральний дерматит і атопічний дерматит. Погіршити його перебіг можуть також зовнішні чинники, приміром, неадекватне використання косметики, і фактори навколишнього середовища та способу життя. Фізіопатологію СЧШ не з'ясовано повністю, але, очевидно, основними його причинами є дефекти у бар'єрній функції шкіри, а також посилення нейросенсорної стимуляції. Діагноз мають встановлювати обережно, оскільки він залежить лише від інформації пацієнта. Після виключення інших супутніх дерматитів можна використовувати запитувальник, а також результати фізичних досліджень, які допоможуть встановити діагноз. Алергійні стани, для яких характерні подібні симптоми, також мають бути виключені. Лікування передбачає призначення глюкокортикоїдів або інгібітора кальциневрину в гострий період, косметичний же догляд має фокусуватися на спеціально розроблених для чутливої шкіри засобах, гідратації та захисті від сонця. | |||
| 12. |
Diehl C. New Insights into Rosacea. Part II. Treatment [Електронний ресурс] / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2016. - № 1. - С. 66-73. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2016_1_14 Розацеа - хронічне запальне захворювання, що уражує шкіру обличчя близько 3 % популяції земної кулі. Найчастіше хворіють жінки віком 30 - 50 років. Класифікація розацеа грунтується на клінічних особливостях гіперемії, еритеми, папул, пустул, телеангіектазії та містить 4 підтипи: еритематозно-телеангіектазійний, папуло-пустульозний, фімарний та очний (окулярний) з варіантом гранулематозного розацеа. До можливих факторів, що провокують розацеа, належать: автоімунна дисрегуляція, нервово-васкулярні розлади, екзогенні чинники, наприклад, вплив сонця, тепло, холод або стрес, порушення елементів сполучної тканини, функціональні розлади пілосебаційного комплексу, такі чинники харчування, як алкоголь або гостра їжа, інфекційні чинники. Обговорено причини розвитку розацеа, пояснено їх окремий вплив на появу й розвиток захворювання, визначено можливі зв'язки між ними, які призводять до специфічної клінічної моделі розацеа. Стосовно патогенезу розацеа розглянуто як мультифакторне шкірне захворювання, однак на сьогодні це питання до кінця не вивчено.Розацеа - це хронічне захворювання шкіри, яке досить складно правильно діагностувати. Розацеа суттєво впливає на якість життя хворих як у соціальній, так і у професійній сферах. Лікування потребує консультації дерматолога. Розацеа піддається лікуванню, але не виліковується повністю. Полегшення симптомів і покращання зовнішнього вигляду шкіри вимагає тривалого періоду лікування. Крім лікування, пацієнта обов'язково слід навчити захищати шкіру від сонячного проміння, правильно доглядати за нею та користуватися захисною косметикою, а також уникати чинників, які провокують загострення хвороби. Що стосується лікування, то останнім часом в арсеналі авторів з'явилися нові можливості, які описано разом із клінічними доказами на їх підтримку. Їх необхідно взяти до уваги, призначаючи лікування, яке насамперед має базуватися на клінічному досвіді. | |||
| 13. |
Diehl C. Cutaneous side effects of oncology treatments Part I. Chemotherapy [Електронний ресурс] / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2018. - № 3. - С. 62-70. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2018_3_12 Існує два терапевтичних шляхи для пацієнтів онкологічного профілю: променева терапія і хіміотерапія. Останню поділяють на традиційну і цільову. Обидві категорії хіміотерапевтичного лікування дають побічні ефекти, хоча вони частіше бувають у разі традиційної хіміотерапії, ніж цільової. Ці побічні ефекти часто впливають на шкіру, волосся і нігті. В огляді розглянуто всі категорії хіміотерапевтичних препаратів та описано побічні впливи, пов'язані з кожним лікарським засобом. Найтяжчими є реакції гіперчутливості, які можуть загрожувати життю пацієнта. Крім того, найпоширенішими нашкірними реакціями є макулопустулярний або папулопустульозний висип, синдром шкіри долонь і стоп, набряк, еритема, гіперпігментаційні розлади або реакції фоточутливості. Стоматит також часто уражує слизову оболонку порожнини рота. Що стосується волосся, то часто бувають анагенне випадіння волосся і алопеція, крім того, багато з цих процедур також впливають на нігті. У пропонованому огляді описано ці побічні ефекти, їх симптоми і діагностику, рекомендації щодо профілактики та лікування.Променева терапія (ПТ) разом із хіміотерапією є способом лікування хворих зі злоякісними пухлинами. Так само, як і хіміотерапія, ПТ індукує виникнення побічних реакцій з боку шкіри, тяжкість яких значно варіюється, залежно від різних чинників, пов'язаних із лікуванням, таких як загальна доза, наявність чи відсутність фракціонування індивідуальної чутливості пацієнтів. Ці побічні реакції можуть бути гострими, що виникають відразу після проведення ПТ, пролонгованими, які розвиваються через деякий час після припинення процедури, або хронічними, і в цьому випадку можуть тривати багато років і навіть протягом усього життя. Найбільш часті гострі побічні реакції ПТ - гострий променевий дерматит, радіаційні опіки та місцеві запальні реакції в зонах опромінення. Найпоширенішою непрямою реакцією є індукований радіацією фіброз, а серед хронічних побічних ефектів найчастіше спостерігається хронічний променевий дерматит. Окрім профілактичних заходів, ефективність яких обмежена, менеджмент і лікування визнані обов'язковими й мають бути добре відомими дерматологам. Призначення цих процедур залежить від характеру та вираженості побічних реакцій. Цей огляд має на меті поглибити знання про побічні реакції з боку шкіри за ПТ та допомогти хворим, які звертаються по допомогу до фахівця. | |||
| 14. |
Diehl C. Cutaneous side effects of oncology treatments Part II. Radiation therapy [Електронний ресурс] / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2018. - № 4. - С. 70-78. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2018_4_16 Існує два терапевтичних шляхи для пацієнтів онкологічного профілю: променева терапія і хіміотерапія. Останню поділяють на традиційну і цільову. Обидві категорії хіміотерапевтичного лікування дають побічні ефекти, хоча вони частіше бувають у разі традиційної хіміотерапії, ніж цільової. Ці побічні ефекти часто впливають на шкіру, волосся і нігті. В огляді розглянуто всі категорії хіміотерапевтичних препаратів та описано побічні впливи, пов'язані з кожним лікарським засобом. Найтяжчими є реакції гіперчутливості, які можуть загрожувати життю пацієнта. Крім того, найпоширенішими нашкірними реакціями є макулопустулярний або папулопустульозний висип, синдром шкіри долонь і стоп, набряк, еритема, гіперпігментаційні розлади або реакції фоточутливості. Стоматит також часто уражує слизову оболонку порожнини рота. Що стосується волосся, то часто бувають анагенне випадіння волосся і алопеція, крім того, багато з цих процедур також впливають на нігті. У пропонованому огляді описано ці побічні ефекти, їх симптоми і діагностику, рекомендації щодо профілактики та лікування.Променева терапія (ПТ) разом із хіміотерапією є способом лікування хворих зі злоякісними пухлинами. Так само, як і хіміотерапія, ПТ індукує виникнення побічних реакцій з боку шкіри, тяжкість яких значно варіюється, залежно від різних чинників, пов'язаних із лікуванням, таких як загальна доза, наявність чи відсутність фракціонування індивідуальної чутливості пацієнтів. Ці побічні реакції можуть бути гострими, що виникають відразу після проведення ПТ, пролонгованими, які розвиваються через деякий час після припинення процедури, або хронічними, і в цьому випадку можуть тривати багато років і навіть протягом усього життя. Найбільш часті гострі побічні реакції ПТ - гострий променевий дерматит, радіаційні опіки та місцеві запальні реакції в зонах опромінення. Найпоширенішою непрямою реакцією є індукований радіацією фіброз, а серед хронічних побічних ефектів найчастіше спостерігається хронічний променевий дерматит. Окрім профілактичних заходів, ефективність яких обмежена, менеджмент і лікування визнані обов'язковими й мають бути добре відомими дерматологам. Призначення цих процедур залежить від характеру та вираженості побічних реакцій. Цей огляд має на меті поглибити знання про побічні реакції з боку шкіри за ПТ та допомогти хворим, які звертаються по допомогу до фахівця. | |||
| 15. |
Diehl C. Peptides in cosmeceuticals [Електронний ресурс] / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2019. - № 1. - С. 28-35. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2019_1_6 Старіння шкіри є частиною глобального старіння людини, яке виявляється поступово протягом кількох років, з різними змінами в органах, тканинах і клітинах. Старіння внутрішніх органів практично не помітно, водночас як шкіра є першим органом, на якому позначається час. Зі збільшенням тривалості життя люди шукають джерело молодості, оскільки вік, як правило, впливає на сприйняття краси. Пептиди містять молекули, що складаються з ланцюгів із двох або більше амінокислот, пов'язаних пептидними зв'язками. В організмі є багато фізіологічних пептидів, більшість з яких мають сигнальну функцію. Через сильну активність цих фізіологічних пептидів було заманливо використовувати їх модель та імітувати їх, щоб одержати цілеспрямовану терапевтичну активність. Цю тенденцію започатковано в XXI ст., коли багато пептидів було синтезовано і їх використовували в космецевтиці як активні інгредієнти. Більшість із цих пептидів орієнтовані на боротьбу зі старінням шкіри, в основному для зменшення зморщок. Інші використовують для боротьби з гіперпігментацією або як антимікробні пептиди. Нарешті, існують також пептиди, котрі можуть поліпшити ріст волосся. Виробити пептиди в космецевтиці відносно легко, проте слід звернути увагу на їх проникнення крізь шкіру. Для пептидів малих розмірів зазвичай немає проблем, водночас як для пептидів більшого розміру потрібно використовувати різні артефакти, такі як інкапсуляцію або розгалуження з жирними кислотами. Інша проблема пов'язана з їх можливою токсичністю, і на сьогодні у промисловості недостатньо відповідей на це запитання. Більшість досліджень присвячено розробці активних речовин, що запобігають старінню, і все ще є місце для оцінки інших функцій цих активних речовин і створення нових активних речовин для інших показань. Розуміння клітинних механізмів, регуляції генів, рецепторної активності і метаболічних взаємодій постійно зростає і, ймовірно, з'явиться багато інших пептидів, які можуть знайти застосування в космецевтиці. | |||
| 16. |
Diehl C. Probiotics in dermatology [Електронний ресурс] / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2019. - № 2. - С. 99-108. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2019_2_17 Пробіотики - це живі мікроорганізми, які у разі введення в адекватних кількостях можуть принести користь для здоров'я господаря. Відомо, що їх використання позитивно впливає на ключові чинники в розвитку дерматологічних захворювань, таких як окиснювальний стрес або запалення. Найбільш популярне використання пробіотиків у дерматології відноситься до атопічного дерматиту (АД). Оскільки вже продемонстровано і широко визнано, що пробіотики можуть допомогти знизити частоту і тяжкість АД у дітей грудного віку, потрібно ще багато досліджувати його користь під час лікування АД у немовлят/дітей, а також і у дорослих. Аналогічним чином багатообіцяючі дані показують, що пробіотики можуть допомогти у випадку вугрової висипки, в загоєнні ран і відновленні тканин. Набагато менше або навіть нічого не відомо про їх потенційний ефект за інших запальних захворювань, таких як розацеа або псоріаз. Крім продемонстрованої активності в галузі фотозахисту, пробіотики, мабуть, ефективні для профілактики і навіть лікування старіння шкіри і її більш частих симптомів, таких як втрата колагену, сухість і порушення бар'єрної функції. З огляду на особливий статус шкіри її доступ для місцевого нанесення препаратів, пробіотики можуть використовуватися як системно, так і локально. Нормалізація мікрофлори кишечника з використанням пробіотиків і пребіотиків робить позитивний вплив на деякі шкірні захворювання. Необхідно здійснити певні дослідження, і пробіотики стануть щоденним рецептом в дерматології. | |||
| 17. |
Diehl C. Use of tranexamic acid in melasma [Електронний ресурс] / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2019. - № 3. - С. 104-112. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2019_3_18 Транексамова кислота (ТК) - давно відомий препарат, який вже тривалий час використовують для лікування або запобігання надмірної крововтрати. На початку 1950-х рр. було встановлено, що амінокислота лізин має здатність інгібувати активацію плазміногену, але цей ефект був занадто слабким для того, щоб застосовувати її у лікуванні фібринолітичних геморагічних станів. Перша згадка про застосування ТК у дерматології датована 1979 р.: вона показала хороший результат у лікуванні актинічного пруриго. У подальших дослідженнях in vitro було продемонстровано, що ТК має здатність блокувати меланогенез. Протягом 2010 р. було опубліковано результати низки досліджень з оцінки ефективності ТК у лікуванні меланодермії та еритематозно-телеангіектатичної розацеа. Спочатку цей препарат призначали системно, але згодом через можливі рідкісні, але серйозні ускладнення він був протестований для місцевого застосування. У цьому разі ТК забезпечує аналогічні результати лікування без ризику побічних ефектів. Особливий інтерес до застосування ТК у лікуванні меланодермії зумовлений тим, що вона виявляє активність на різних рівнях. Насамперед ТК пригнічує активність опасистих клітин і, як наслідок, вивільнення гістаміну. На підставі узагальнення даних огляду сучасної літератури щодо застосування ТК за меланодермії з'ясовано, що цей активний інгредієнт забезпечує хорошу ефективність у тих випадках, коли немає задовільної терапії з незначними побічними явищами. Існує 3 основних способи лікування меланодермії за допомогою ТК: пероральне і внутрішньошкірне введення та місцеве застосування. За даними проаналізованої літератури, найкращих результатів терапії можна досягти за допомогою внутрішньошкірного введення ТК (4 мг/мл на місяць) або місцевого застосування 3 % ТК (двічі на день). На сучасному етапі доступні дані про застосування ТК є обмеженими з двох причин: більшість досліджень проведено за участі представників народів Азії; немає масштабного дослідження, в якому шляхом порівняльного аналізу оцінили б ефективність цих трьох різних способів уведення препарату, що надало б змогу підтвердити (або не підтвердити) проведений аналіз даних сучасних публікацій. | |||
| 18. |
Diehl C. Use of nicotinamide in dermatology [Електронний ресурс] / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2019. - № 4. - С. 85-92. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2019_4_12 Нікотинамід (синонім - ніацинамід) є водорозчинним амідним ізотипом вітаміну B | |||
| 19. |
Diehl C. Skin during pregnancy [Електронний ресурс] / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2020. - № 2. - С. 67-76. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2020_2_11 Під час вагітності може відбуватися багато системних змін, таких як гематологічні, серцеві, ниркові, респіраторні, шлунково-кишкові, ендокринні або метаболічні. Деякі інші модифікації можуть впливати на шари шкіри. Логічно, що під час вагітності гормональні або інші менш пояснені чинники можуть впливати на один або кілька типів клітин шкіри. Пігментні зміни, такі як меланодермія, а також судинні або структурні зміни можуть впливати на шкіру вагітних. Серед останніх найбільш поширені стриї. У цей період часто виникають проблеми, пов'язані з випадінням волосся. Ендокринні зміни часто впливають на шкірні залози, особливо сальні, що провокують появу вугрового висипу. Навпаки, деякі специфічні захворювання, що виникають у шкірі, також можуть виникати під час вагітності. Більшість із них мають симптоми свербежу і тому впливають на якість життя вагітних. Шкірні інфекції, такі як вірус вітряної віспи, генітальні бородавки, зараження Candida, хвороба Лайма або короста, можуть спостерігатися в період вагітності. Шкіра модифікується під час вагітності та / або після пологів. Ці зміни зазвичай є тільки фізіологічними, що виражається гормональними змінами або іншими факторами, що виділяються через плаценту, яєчники чи збільшену гіпофізарну залозу. Однак протягом цього періоду можуть розвиватися різні дерматози, які можуть вплинути на розвиток плода або, рідше, на здоров'я матері. Отже, можливість діагностувати і управляти змінами організму має велике значення. Крім того, зростаючий попит на косметичні процедури, навіть під час вагітності, зумовлює необхідність адаптації наших знань про їх безпеку в цей період. У цьому огляді шкірні зміни будуть класифікуватися як фізіологічні зміни, специфічні дерматози вагітності, шкірні інфекції, які можуть змінити прогноз вагітності, різні шкірні захворювання, на які може вплинути вагітність. Наприкінці буде розглянуто безпеку косметичних дерматологічних процедур під час вагітності, щоб запропонувати дерматологам оновлену інформацію, яка надасть їм можливість надавати якісну допомогу вагітним. | |||
| 20. |
Diehl C. Dermo-cosmetic management of the periorbital complex [Електронний ресурс] / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2020. - № 3. - С. 85-92. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2020_3_14 Завдяки недавнім високотехнологічним розробкам ефективних і безпечних продуктів, що застосовують у дермокосметології, їх можна включати в рекомендації для пацієнтів, стурбованих старінням шкіри і зовнішнім виглядом свого обличчя, Періорбітальний комплекс має особливі значення в цьому процесі, оскільки справляє значний вплив на зовнішній вигляд усього обличчя. Крім того, в процесі старіння періорбітальний комплекс часто виявляє більш ранні ознаки старіння, ніж інші частини обличчя. Після короткого огляду анатомічних особливостей розглянуто різні ознаки старіння в цій ділянці, а саме: мішки на повіках, періорбітальну пігментацію, "гусячі лапки" і стан вій. Мішки на повіках можуть мати різну етіологію, тому важливо не тільки знати її, а й вміти розрізняти, щоб запропонувати найбільш адекватне лікування і рекомендації щодо усунення. Періорбітальна гіперпігментація також є частою скаргою в дерматології та естетичній медицині. Вона має різну етіологію, і тому було розроблено її чітку класифікацію, на основі якої запропоновано диференційоване лікування. "Гусячі лапки" часто виникають досить рано і є першими ознаками старіння обличчя. Сьогодні, завдяки досягненням дермокосметології, існують ефективні методи лікування цього етапу. Серед них доцільно виділити різні біоактивні пептиди, розроблені протягом останнього десятиліття, а також активні рослинні інгредієнти. За умови правильного призначення колаген для перорального застосування також може бути корисний для цих цілей. Вони як важливий аспект естетики обличчя є об'єктом різних косметичних процедур для поліпшення їх етапу. Вони включають простагландини, які визнані ефективним засобом, але водночас викликають різні побічні ефекти, а також біоактивні пептиди, що відіграють ключову роль у дермокосметичному лікуванні періорбітального комплексу. | |||
| ||||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |