 Кобза, І. І. Рубрикатор НБУВ: Шифр журнала: Кл.слова (ненормированные): "синдром лускунчика" -- флебогіпертензія -- реімплантація лівої ниркової вени -- тестикуло-ілеакальний анастомоз Анотація: Мета дослідження - оптимізувати хірургічну тактику лікування варикоцеле, спричиненого "синдромом лускунчика". За період 1999 - 2019 рр. на базі Львівської обласної клінічної лікарні, Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, медичних центрів "ММ", "Сімекс-Соно", "Триомед", "Cedrus", "КоронаМед" (м. Львів) та медичного центру "Сімедгруп" (м. Івано-Франківськ) обстежено 146 пацієнтів (129 чоловіків і 17 жінок) з підозрою на "синдром лускунчика" (болі в лівій поперековій ділянці, гематурія, лівобічне варикоцеле у чоловіків та пудендальний варикоз у жінок). У 81 (55,4 %) пацієнта згідно з даними ультразвукової кольорової доплерографії підтверджено різний ступінь аорто-мезентеріальної компресії, у 15 з них - критичний стеноз лівої ниркової вени, 11 хворим з критичним стенозом проведено операцію реімплантації лівої ниркової вени. У всіх пацієнтів з критичним стенозом лівої ниркової вени відзначалась гематурія (макро чи мікро), біль у лівій половині живота, лівобічне варикоцеле (чоловіки) та лівобічний пудендальний варикоз (жінки), у частини пацієнтів - протеїнурія, анемія, еректильна дисфункція. Операцію реімплантації лівої ниркової вени виконували ізольовано, або у поєднанні з накладанням тестикуло-ілеакальних анастомозів (проксимальних, дистальних чи двонаправлених) залежно від типу рефлюксу за Coolsaet. У 3 пацієнтів реімплантацію лівої ниркової вени доповнювали накладанням тестикуло-ілеакального анастомозу, проксимального - за реносперматичного типу варикоцеле, дистального - за ілеосперматичного типу та двонаправленого - у разі змішаного типу. Ранній післяопераційний період перебігав без ускладнень, хворих було виписано на 7 - 9-ту добу. Усім хворим проведено УЗД-контроль місця реконструкції через 3 міс після операції: стенозу місця реконструкції не виявлено, патологічні рефлюкси по гонадній вені відсутні. Для аналізу віддалених результатів усіх хворих було запрошено на контрольний огляд. На огляд з'явились 8 пацієнтів. Встановлено, що у всіх пацієнтів відсутній рецидив варикоцеле. Під час проведення УЗД-контролю місця реконструкції у 4 пацієнтів стенозу місця реконструкції не виявлено, у 4-х пацієнтів виявлено некритичний стеноз місця реконструкції (до 50 %), проте венозний відтік по лівій нирковій вені не порушений, відсутній перепад пікових систолічних швидкостей у сегментах лівої ниркової вени. Патологічні рефлюкси по лівій гонадній вені не визначаються. Висновки: обов'язковим діагностичним етапом у пацієнтів з лівобічним варикоцеле має бути ультразвукова кольорова допплерографія з визначенням пікових систолічних швидкостей та діаметра лівої ниркової та гонадної вен, патологічних рефлюксів у них. Вибір методу хірургічного лікування має проводитись з урахуванням причини варикоцеле та доплерографічних характеристик ренокавального сегмента. Вираженість патоморфологічних змін органів малого тазу та їх наслідки доводить необхідність ліквідації флебогіпертензії у системі лівої ниркової та гонадної вен. !oprip481_H.pft: FILE NOT FOUND! Дод. точки доступу: Нестеренко, І. Р.; Нестеренко, В. Л.; Гаврилів, Б. М.; Шнайдрук, О. П. |