Розглянуто традиційні та нетрадиційні форми взаємодопомоги у соціальній державі на прикладі країн Заходу (США, ФРН, Італії та ін.). Зазначено, що у ХХ ст. деякі традиційні інститути соціальної допомоги (наприклад, сім'я) послабили свої позиції, а інші (громади, групи взаємодопомоги), навпаки, набули подальшого розвитку. Соціальна держава за десятиліття свого існування сприяла суспільному визнанню важливості вирішення соціальних проблем. Підкреслено, що існування добровільних благодійних організацій, груп взаємодопомоги дозволяє зменшити державні витрати на соціальні потреби, ослабити соціальну напругу в суспільстві, набути навичок самоорганізації, що, в свою чергу, сприяє збільшенню кількості активних суб'єктів політики.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"