Роботу присвячено одному з важливих періодів розвитку українського козацтва. Після першого запрошення на державну службу (1561 р.) воно за три десятиріччя змогло пройти складний шлях становлення і оформлення як недержавної збройної сили українського народу. На міжнародній арені козацтво стало виступати як самостійний військово-політичний фактор, на які мусили зважати всі сусідні країни. На основі нових архівних джерел розглянуто походи козаків проти турків і татар, їх участь у війнах Великого князівства Литовського і Речі Посполитої проти Москви, взаємовідносини козацтва і влади. Особливу увагу приділено розгляду дипломатичних проблем, які виникали в Польщі в стосунках із Кримом, Туреччиною та Молдавією; свідченням про козаків в Австрії, Ватікані, Англії, Московії; висвітленню перших спроб встановлення контактів козацтва з урядами європейських країн. Події висвітлено в широкому контексті міжнародних відносин другої половини XVI ст.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"