В огляді порушується проблема співвідношення лабораторної та клінічної діагностики дифтерії. За даними зарубіжної літератури, нетоксигенні дифтероїди є етіологічним чинником різних форм нозокоміальних інфекцій у імуноскомпрометованих осіб, а нетоксигенні штами Corynebacterium diphtheriae можуть викликати системні інфекції у вигляді септичного артриту та ендокардиту з високою летальністю у представників соціально неблагополучних верств суспільства. Єдиним патогенетичним чинником специфічного дифтерійного запалення є токсин, який можуть виробляти не тільки C. diphtheriae, але й деякі дифтероїди. Питання про роль нетоксигенних штамів C. diphtheriae в етіології дифтерії може бути вирішеним шляхом вдосконалення класичних та впровадження молекулярно-генетичних методів лабораторного визначення токсигенності дифтерійних штамів, зокрема, полімеразної ланцюгової реакції. Проте складність процесу експресії генів, а також невираженість різниці між інфекцією та колонізацією патогенних мікроорганізмів у носоглотці щепленої людини залишає останнє слово у постановці діагнозу "дифтерія" за лікарем-клініцистом.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"