Досліджено ефективність супресивної терапії комбінацією L-Т₄ і тріакани (тиратриколу) у 25 хворих, які перенесли тиреоїдектомію з приводу диференційованої карциноми щитовидної залози. Визначено базальні рівні ТТГ, вільних Т₃ і Т₄ до та через 2 - 3 міс. лікування вказаними препаратами. Хворих під час комбінованої терапії було поділено на дві групи. Перша група пацієнтів на початку дослідження приймала L-тироксин у дозі 186,54 +- 15,92 мкг/добу (2,71 +- 0,25 мкг/кг/добу), яка потім була зменшена в середньому на 27 % через появу у них симптомів екзогенного тиреотоксикозу. До другої групи увійшли пацієнти з субклінічним гіпотиреозом, які погано переносили супресивну дозу L-Т₄ внаслідок виникнення у них серцебиття, відчуття тиску за грудиною, задишки або безсоння. Тому ці пацієнти отримували L-тироксин в середній дозі 142,5 +- 9,9 мкг/добу (2,04 +- 0,18мкг/кг/добу). Хворим обох груп додатково було призначено препарат "Тріакана" (тиратрикол) в дозах 700 - 1400 мкг/добу. В контрольній групі (n = 6) тиреоїдектомовані пацієнти з таким же захворюванням приймали супресивну монотерапію левотироксином в середній дозі 189,28 +- 18,78 мкг/добу (2,62 +- 0,22 мкг/кг/добу).

Ефективність лікування оцінено за допомогою гіперчутливого ТТГ-дослідження. Через 2 - 3 міс. застосування комбінованої супресивної терапії рівень ТТГ в обох групах мав вірогідне зниження: в першій - з 1,8 +- 0,48 мМО/л до 0,06 +- 0,03 мМО/л (P < 0,01), в другій групі - з 16,75 +- 2,96 мМО/л до 0,25 +- 0,13 мМО/л (P < 0,01). У порівнянні з попередньою монотерапією L-тироксином комбінована взаємодія з тріаканою призвела до більш вираженого пригнічення секреції ТТГ - в середньому 0,04 +- 0,02 мМО/л у 17 з 26-ти пацієнтів. У решти 8-ми хворих рівень ТТГ досяг нижньої межі норми. У 1-го хворого результатом комбінованої терапії виявилось зниження ТТГ до 1,39 мМО/л. Клінічна толерантність до комбінованої супресивної терапії (L-Т₄ + тріакана) є вищою у порівнянні з монотерапією супресивними дозами левотироксину. Висловлено гіпотезу, що застосування комбінації L-тироксину та тріакани спричинює значно сильніший супресивний ефект у досягненні належного рівня секреції ТТГ (< 0,01 мМО/л) та поліпшує клінічну толерантність до вказаного методу лікування у порівнянні з монотерапією супресивними дозами левотироксину.

Исследована эффективность супрессивной терапии комбинацией L-Т₄ и триаканы (тиратрикола) у 25-и больных, перенесших тиреоидэктомию по поводу дифференцированной карциномы щитовидной железы. Определены исходные базальные уровни ТТГ, свободных Т₃ и Т₄ до и спустя 2-3 мес. лечения с применением указанной терапии. Больные, впоследствии получающие комбинированную терапию, были разделены на две группы. Первая группа пациентов в начале исследования принимала L-тироксин в дозе 186,54 +- 15,92 мкг/сут (2,71 +- 0,25мкг/кг/сут), которая затем была уменьшена в среднем на 27 % из-за наличия у них симптомов экзогенного тиреотоксикоза. Вторую группу составили пациенты, страдающие субклиническим гипотиреозом, которые плохо переносили супрессивную дозу L-тироксина вследствие возникновения у них сердцебиения, ощущения давления за грудиной, одышки или бессонницы. Поэтому эти пациенты принимали L-тироксин в средней дозе 142,5 +- 9,9 мкг/сут (2,04 +- 0,18 мкг/кг/сут). Больным обеих групп дополнительно назначался препарат триакана (тиратрикол) в дозах 700-1400 мкг/сут. В контрольной группе (n = 6) тиреоидэктомированные пациенты с таким же заболеванием принимали супрессивную монотерапию левотироксином в средней дозе 189,28 +- 18,78 мкг/сут (2,62 +- 0,22 мкг/кг/сут).

• Ковальчук Анатолій Васильович (медичні науки)
• Ковальчук Алла Володимирівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"