Зазначено, що клапанозберігаючі операції за вродженої недостатності мітрального клапана (ВНМК) є методом вибору, але залишаються нерозв'язаними проблеми залишкової регургітації крові та нестабільності результатів операцій у віддалений період. Поліпшено безпосередні та віддалені результати клапанозберігаючих операцій у разі ВНМК за допомогою диференційованого вибору методик пластичної корекції. З 1993 до 2002 рр. в ІССХ ім. М. М. Амосова АМН України пластичну корекцію вади виконано 75-м хворим з ВНМК. У 47-ми (63 %) випадках ВНМК поєднувалася з іншими вродженими серцевими аномаліями. На початковому етапі освоєння клапанозберігаючих операцій (1993 - 1997 рр.) вибір методу здійснювали згідно з можливостями хірурга та традиціями клініки (прооперовано 22 пацієнти - контрольна група). В наступні роки (1998 - 2002 рр.) розроблено класифікацію анатомічних типів ВНМК, якою керувалися у виборі варіанта корекції іншим 53-м хворим (основна група). Згідно з класифікацією, що грунтується на визначенні взаємовідношення рівня змикання стулок і площини фіброзного кільця (ФК) мітрального клапана під час систоли, виділено три анатомічних типи та три групи пацієнтів: I - рівень систолічного змикання стулок перебуває в площині ФК (20 хворих), II - рівень систолічного змикання стулок перебуває над площиною ФК у порожнині лівого передсердя (16 хворих), III - рівень систолічного змикання стулок перебуває під площиною ФК у порожнині лівого шлуночка (17 хворих). Основні методи корекції ВНМК такі: у I групі - ушивання розщеплення стулки окремими вузловими швами (18) і різні види шовної анулопластики (2), у II - створення подвійного клапанного отвору

(12), а також укорочення подовжених хорд (2), ушивання розщеплення задньої стулки (1) і резекція передньої стулки разом з подовженими хордами (1); у III - збільшення площі задньої стулки за допомогою "серпоподібної" латки з автоперикарда (7), подовження укорочених хорд (3), створення подвійного отвору клапана (3), подовження укорочених папілярних м'язів (2), висічення укорочених другорядних хорд (2). Віддалені результати простежено в термін від 6 міс. до 9 років - в середньому (<$E 3,6~symbol С~0,2>) роки. В основній групі в найближчий післяопераційний період спостережено зменшення кінцеводіастолічного індексу (КДІ) лівого шлуночка з (<$E 129,6~symbol С~5,9>) до (<$E 81,5~symbol С~4,6>) <$E roman {мл "/" м} sup 2> (<$E roman p~<<~0,001>) і ступеня мітральної регургітації - з <$E 2,0~symbol С~0,1> до <$E 0,5~symbol С~0,1> (<$E roman p~<<~0,001>), тоді як у контрольній групі КДІ не змінився, а ступінь мітральної регургітації знизився з <$E 2,2~symbol С~0,1> до <$E 1,1~symbol С~0,2>. З 75-ти хворих померло 2 (2,7 %) з причин, пов'язаних з хірургічними прорахунками. У найближчий (до 3 міс.) післяопераційний період реоперовано 4 (5,3 %) пацієнти, у яких зміни клапана узгоджувалися з II анатомічним типом ВНМК. КДІ лівого шлуночка в безпосередній і віддалений післяопераційний періоди становив відповідно (<$E 91,4~symbol С~2,6>) і (<$E 98,3~symbol С~3,2>) <$E roman {мл "/" м} sup 2> (<$E roman p~>>~0,05>); ступінь залишкової регургітації крові - <$E 0,7~symbol С~0,1> і <$E 0,9~symbol С~0,1> (<$E roman p~>>~0,1>); ФВ - (<$E 59,6~symbol С~0,6>) і (<$E 66,8~symbol С~0,5>) % (<$E roman p~<<~0,001>). Незадовільний результат

операції у віддалений період спостережено у 5-ти (8,2 %) пацієнтів. Зроблено висновок, що запропонована класифікація анатомічних змін МК за його вродженої недостатності, що грунтується на виявленні взаємовідношення рівня змикання стулок і площини фіброзного кільця мітрального клапана під час систоли, дає змогу визначити оптимальні варіанти хірургічних втручань за різних типів ураження, що значно поліпшує гемодинамічні показники у оперованих хворих у ранні строки та сприяє їх стійкому збереженню у віддалений період спостереження.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"