Наведено карти поверхневої яскравості хромосфери в лінії <$E D sub 3> гелію залежно від геліографічної широти та висоти над лімбом, побудовані за матеріалами кінематографічних спостережень повних сонячних затемнень 10 липня 1972 р. та 31 липня 1981 р. Світіння спостерігається переважно у відокремлених утвореннях, характерний розмір яких складає 20 - 30 тис. км вздовж лімба, що відповідає розміру супергрануляції. Ці утворення сконцентровані на висоті приблизно 1400 км і спостерігаються до 3 - 4 тис. км. Спостерігається також другий, додатковий максимум їх концентрації на висоті близько 250 км. Енергія випромінювання хромосфери поблизу нижнього максимуму складає 5 % для затемнення 1972 р. і 10 % для затемнення 1981 р. від усієї енергії в лінії. Інтегральна яскравість незбуреної гелієвої хромосфери під час затемнення 1981 р. виявилась удвоє більшою, ніж під час затемнення 1972 р. Така різниця пов'язана з тим, що спостереження відносяться до різних фаз циклу сонячної активності. Показано, що для неоднорідної хромосфери світіння гелію в області температурного мінімуму може бути викликане проникненням до цих висот коронального випромінювання з <$E lambda~<<~6> нм.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"