Досліджено генетичну мінливість калусоутворення та регенерації рослин трьох генотипів цукрового буряка. Встановлено, що незалежний від генотипу ефект тідіазурона на калусоутворення проявляється у дворазовому збільшенні швидкості індукції рихлого калусу й у понад триразовому збільшенні швидкості регенерації паростків з цього калусу. Поряд з генотип-незалежним органогенезом регенерація з калусу зрідка проходила шляхом соматичного ембріогенезу, високоспецифічного до генотипу. Незважаючи на швидке та неконтрольоване перетворення зародків на нормальні рослини, було можливим відбирати та підтримувати ембріогенну культуру, що відтворюється, без втрати здібності до регенерації та коренеутворення. Додаткові експерименти з варіюванням складу середовища та культуральних умов дозволили виявити оптимальне середовище для підтримки відтворюваності зародків. У порівнянні з бензиламінопурином за низьких концентрацій тідіазурона досягався більш високий рівень утворення додаткових паростків і не відбувалася вітрифікація тканин.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"