Наведено результати теоретичного дослідження генерації та поширення електромагнітних УНЧ-хвиль планетарного масштабу (<$E lambda~>>~1~000> км) у дисипативній іоносфері. Встановлено, що вони генеруються неоднорідностями (широтними варіаціями) геомагнітного поля в іоносфері й обертанням Землі. Хвилі поширюються вздовж паралелей в обох напрямках. У E-області швидкі хвилі мають фазові швидкості 2 - 20 км/с і частоти 0,1 - 100 мГц; повільні хвилі поширюються з швидкостями локальних вітрів і мають частоти 1 - 100 мкГц. У F-області швидкі хвилі мають фазові швидкості від десятків до кількох сотень кілометрів за секунду та частоти 10 - 0,001 Гц. Повільна мода утворюється динамо електричного поля; вона є узагальненням типових хвиль Россбі в іоносфері, яка обертається, та зумовлена ефектом Холла в E-шарі. Швидкі збурення - це нові моди, які асоціюються з осциляціями іоносферних електронів, вмерзлих у геомагнітне поле, та пов'язані з виникненням великомасштабного внутрішнього вихрового електричного поля в іоносфері. Великомасштабні хвилі затухають слабо. Теоретичні характеристики узгоджуються зі спостережуваними характеристиками великомасштабних УНЧ-осциляцій і магнітоіоносферних хвильових збурень. Установлено, що завдяки силі Коріоліса й електромагнітній силі генерація повільних планетарних електромагнітних хвиль на певній широті в іоносфері може зумовлювати зміну напрямків локальних вітрів і зміну напряму загальної іоносферної циркуляції. Розглянуто ще один тип хвиль, названих повільними магнітогідродинамічними хвилями, на які не впливає неоднорідність

сил Коріоліса й Ампера. Ці хвилі виникають як суміш повільних альвенівських пертурбацій і пертурбацій типу вістлера та породжують геомагнітне поле порядку 10 - 100 нТл і більше. Встановлено, що УНЧ-хвилі під час взаємодії з локальними зональними вітрами можуть локалізуватися у вигляді нелінійних одиночних вихорів, що переміщуються вздовж кіл широти як у західному, так і у східному напрямі з швидкістю, відмінною від фазової швидкості відповідних лінійних хвиль. Вихори затухають повільно й мають довгий термін існування. Вони зумовлюють геомагнітні пульсації, на порядок більші, ніж лінійні хвилі. Вихрові структури переносять захоплені частинки навколишнього середовища, а також енергію та теплоту, і тому можуть бути елементами сильної макротурбуленції іоносфери.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"