Зазначено, що у дітей з вродженими вадами серця (ВВС), що ускладнюються легеневою гіпертензією (ЛГ) попри повну корекцію вади, тиск у легеневій артерії (ЛА) може підвищуватися протягом перших діб після операції. У деяких хворих підвищення тиску в легеневій артерії може виникати у вигляді кризів, які часто ускладнюють перебіг раннього післяопераційного періоду. Встановлено частоту виникнення легеневих гіпертонічних кризів після хірургічної корекції ВВС, що супроводжуються ЛГ, виявлено чинники, що сприяють підвищенню тиску в ЛА, та встановлено зв'язок між виявом обструктивної хвороби легеневих судин (ОХЛС) та частотою післяопераційних ускладнень. Досліджено 42 хворих з різними ВВС, ускладненими 100 % ЛГ після корекції вади. Вік пацієнтів коливався від 3 до 48 міс., у середньому (<$E 8,2~symbol С~5,3>) міс. Пацієнтів поділено на три клінічно-гемодинамічні групи. I групу становили 14 (33,3 %) хворих з маловираженими клінічно-гемодинамічними ознаками ОХЛС. В II групу потрапили 23 (54,9 %) пацієнти з помірно вираженими ознаками ОХЛС і в III - 5 (11,8 %) пацієнтів з вираженими ознаками ОХЛС. У всіх хворих протягом 5 - 7 діб після операції здійснено постійний моніторинг тиску у ЛА та дотримано стандартний протокол ведення. У 37-ми (88,1 %) пацієнтів у ранній післяопераційний період зафіксовано епізоди підвищення тиску в ЛА. В цьому разі загальна кількість великих легеневих гіпертонічних кризів (ВЛГК) становила 48, малих (МЛГК) - 107. ВЛГК спостережено у 19-ти (45,2 %) хворих, у тому числі один криз зафіксовано у 4-ох хворих, 2 - у 7-ми, 3 - у 5-ти, 4 - у 2-ох і 7 кризів - у одного. У 13-ти (31 %) хворих

зафіксовано МЛГК, які легко купірувалися. У 5-ти (11,9 %) пацієнтів після операції залишався підвищеним тиск у ЛА. З 19-ти хворих з ВЛГК у 2-ох (10,0 %) перший криз виник у першу добу після операції, у 8-ми (42,1 %) - на другу, у 9-ти (47,9 %) - на третю. Вони достовірно частіше спостерігалися у пацієнтів II групи у порівнянні з I та III (<$E roman p~<<~0,01>). Не виявлено вірогідної різниці щодо частоти ВЛГК у групах хворих віком від 3 до 6 міс. і від 7 до 12 міс. (<$E roman p~>>~0,05>). У той же час частота ВЛГК у хворих від 3 до 6 міс. і від 7 до 12 міс. була достовірно вищою у порівнянні з групою хворих віком понад рік (<$E roman p~>>~0,05>). Найвищою частота ВЛГК була у пацієнтів з загальним артеріальним стовбуром та тотальним дренажем легеневих вен. Так, з 5-ти пацієнтів з загальним артеріальним стовбуром ВЛГК виникали у 4-ох, а з 7-ми хворих з тотальним аномальним дренажем легеневих вен - у 4-ох. ВЛГК рідше спостерігалися у пацієнтів з повною атріовентрикулярною комунікацією (33,0 %) та дефектом міжшлункової перегородки (41,2 %). Померли під час ВЛГК 8 (42,1 %) хворих. Зроблено висновок, що ймовірність виникнення ЛГК у пацієнтів з помірно вираженими ознаками ОХЛС є значно вищою у порівнянні з хворими, у яких вони мало виражені (73,9 проти 26,1 %). ЛГК не спостережено у хворих з різко вираженими ознаками ОХЛС.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"