Розглянуто сезонні зміни параметрів квазістаціонарних планетарних хвиль в Антарктиці, основну увагу приділено зимово-весняному періоду. Використано дані про загальний вміст озону в атмосфері (супутниковий спектрометр TOMS) і температуру нижньої стратосфери (NCEP-NCAR). У середньому за 1979 - 2004 рр. максимальне значення амплітуди зональних хвиль (80 ОД) досягається у жовтні на широті 65<$E symbol Р> S. З серпня до листопада положення максимуму амплітуди зміщується з середніх до високих широт. Зіставлення даних за роки з аномальним розвитком озонової діри (1988 і 2002 рр.) показало, що збільшення амплітуди хвиль у кінці зими (серпень) є ознакою зменшення руйнування озону у весняний період. У серпні на широтах 60 - 65<$E symbol Р> S амплітуда стаціонарних хвиль у температурі нижньої стратосфери становила близько 6 і 10 K у 1988 і 2002 рр. відповідно. Це було однією з причин, які зумовили відмінності у розвитку стратосферних процесів у весняний період.

• Грицай Асен Васильович (1981–) (геологічні науки)
• Євтушевський Олександр Михайлович (1946–) (геологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"