Вперше вивчено клінічні особливості гіменолепідозу у взаємозалежності від показників ендогенної інтоксикації, перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту організму, мікрофлори та місцевого імунітету кишечнику. Запропоновано класифікацію гіменолепідозу за тяжкістю перебігу захворювання, розроблено критерії визначення форм його прояву. Встановлено, що під впливом базисної терапії у хворих на гіменолепідоз активно розвивається дисбіоз кишечнику, спостерігається пригнічення системи антиоксидантного захисту, посилення процесів пероксидації та ендогенної інтоксикації організму. Виявлено недостатню протигельмінтну ефективність базисної терапії. Зроблено оцінку ефективності комплексного лікування хворих на гіменолепідоз з використанням окремо та поєднано синглетно-кисневої терапії, тіотриазоліну, симбітеру концентрованого. Вперше обгрунтовано доцільність диференційованого застосуваннн синглетно-кисневої терапії, тіотриазоліну та симбітеру концентрованого в комплексному лікуванні хворих на гіменолепідоз залежно від тяжкості захворювання. Доведено саногенну дію запропонованої терапії, спрямовану на боротьбу з основними патогенетичними механізмами гіменолепідозу.

• Кондрин Оксана Євгенівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"