На базі методу позитронної спектроскопії досліджено еволюцію дефектної структури аморфних сплавів (АМС) на основі заліза та нікелю у процесі структурної релаксації та кристалізації. Показано, що зміна дефектної структури аморфних сплавів є багатостадійним процесом, з проходженням стадії відпалу квазівакансій, стадії зворотного відпалу, пов'язаної з дефектоутворенням під час формування кристалічних зародків, та стадії відпалу дефектів у закристалізованому сплаві. За допомогою методу визначення радіуса локалізації позитронної густини доведено, що середні радіуси квазівакансій в АМС на основі заліза не перевищують розміру вакансії у кристалічному залізі. Радіус квазівакансій в АМС Fe85B15 зменшується від 0,94 <$E roman A back 40 up 40 symbol Р > в отриманому стані до 0,68 <$E roman A back 40 up 40 symbol Р > в передкристалізаційному інтервалі температур. Корозійна стійкість АМС Fe70Cr10P13C7 збільшується внаслідок гомогенізації аморфної структури в процесі відпалу квазівакансій. Встановлено, що стадія відпалу дефектів типу вільного об'єму у процесі структурної релаксації АМС Ni50Nb50 та Ni60Nb40 зміщена у бік більш високої температури у порівнянні з АМС на основі заліза і завершується за температури, приблизно на 50 К нижчої за температуру початку кристалізації. Метод визначення радіуса локалізації позитронів перевірено на декількох типах дефектів кристалічних твердих тіл.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"