Теоретично обгрунтовано та практично підтверджено можливість одержання жаростійких матеріалів підвищеної термостійкості на основі портландцементу шляхом введення домішок мікрокремнезему та мікрокремнезему, модифікованого солями цирконію чи титану, які сприяють зв'язуванню вільного гідроксиду кальцію на ранніх стадіях твердіння та утворенню модифікованих форм низькоосновних гідроксилікатів кальцію, здатних до поступової рівномірної втрати води, а у разі дегідратації обумовлюють формування анізометричних кристалів силікатів - псевдоволастоніту та воластоніту. Визначено особливості процесів структуроутворення, гідратації та дегідратації, а також формування структури портландцементу й жаростійкого в'яжучого за присутності домішок мікрокремнезему або мікрокремнезему, модифікованого солями цирконію чи титану на ранніх стадіях твердіння та після дії високих температур, показано їх вплив на термомеханічні властивості в'яжучого. Показано залежність термічної стійкості та фізико-механічних показників жаростійкого бетону від фазового складу гідратних новоутворень портландцементу та структури матеріалу. Установлено, що зменшення внутрішньої напруги в матеріалі під час нагрівання за рахунок зміни фазового складу в'яжучого, зміна мікроструктури жаростійкого бетону з утвореннями анізометричних форм термостійких силікатів, зменшення коефіцієнта лінійного термічного розширення (КЛТР) бетону та наближення його до КЛТР заповнювачів, а також збільшення залишкової міцності обумовлюють підвищення термічної стійкості розроблених складів жаростійкого бетону.

• Бондар Олександр Олександрович (фізико-математичні науки)
• Бондар Олексій Олексійович (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"