Обгрунтовано використання поняття самоідентифікації як логічного продовження традиції наукової рефлексії, що базується на споріднених поняттях "ідентифікація", "ідентичність", "самовизначення". Зазначено, що становлення проблеми самоідентифікації відбувається в європейському культурному контексті доби модерну у процесі утвердження індивідуалізму як визначальної характеристики західноєвропейської культури. Доведено, що моральнісна самоідентифікація як продукт індивідуалізованого суспільства, фіксуючи набуття індивідом статусу соціального суб'єкта у процесі моральнісного індивідуального діяння як самотрансценденції особи у вчинку доброї волі, співпереживанні як сприйнятті Іншого, є феноменом, проблемою для етичного дослідження. Визначено, що найбільш стійкими модусами виявлення моральнісної самоідентифікації у сучасному світі є гендерна та національна ідентичність соціального суб'єкта, в яких моральнісний вимір пов'язується з індивідуальною унікальністю (гендерний модус) та загальнозначимою міжсуб'єктною комунікацією (національний модус). Запропоновано тезу, що виховання шляхом первинної соціалізації особистості має орієнтувати особу на моральнісну самоідентифікацію як засіб віднайдення спільного етосу для всіх модусів її самовизначення та соціального функціонування у новітніх соціокультурних реаліях.

• Петрова Ганна Миколаївна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"