З'ясовано передумови розвитку процесу історичного пізнання, зародження знань про історичні традиції українського народу, удосконалення усіх знань, ускладнення форм та засобів вивчення історичного минулого України та державницьких традицій її народу. Висвітлено процес виникнення та ствердження організаційних структур української історичної науки: наукових установ, товариств, комісій, історичних часописів як осередків соціалізації української історичної науки та популяризаторів національних традицій. Детально проаналізовано головні ідейно-наукові напрямки та течії в українській історіографії, а також світоглядні орієнтації українських істориків щодо бачення проблем державотворення, змісту національної ідеї та державотворчих можливостей українського народу. Показано самобутність української історіографії, розкрито зміст найголовніших концептуальних ідей, теорій та схем української історії, місце у ній проблем боротьби народу за здобуття, утвердження та захист української державності. Досліджено ідейно-політичну спадщину та державницькі концепції представників національної науки, зокрема, охарактеризовано погляди пристрасних поборників республіканських та монархічних, самостійницьких, автономістських і федералістських ідеалів за конкретних історичних умов.

• Радько Петро Григорович (1954–2019) (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"