Обгрунтовано, що культурно-історична значущість принципів дидактики обумовлена тим, що вони виступають одночасно і пропедевтикою теорії пізнання, і умовою становлення цілісного образу людини. З'ясовано, що в історії філософії засади принципів дидактики виникли на перетині онтологічних, антропологічних та гносеологічних уявлень, які характерні для античності, середньовіччя, Нового часу та сучасності. Шляхом інтерпретації ейдетики Платона, ентелехії Арістотеля, антитези "сакральне-секулярне" Августина Блаженного, пансофізму Я.А. Коменського визначено, що трансформація принципів дидактики здійснюється динамічно через поступовість, послідовність, від простого до складного і статично - через доступність, наочність, цілісність. Уточнено, що причиною розподілу теорії пізнання та навчання у філософії XVII - XX ст. є бурхливий розвиток наукового знання. На підставі історико-філософського аналізу творчості К.Д. Ушинського, С.Й. Гессена, В.А. Сухомлинського показано, що вітчизняна дидактика, з одного боку, виникає на перетині раціоналізму, позитивізму, а з іншого - кордоцентризму та визначена бінарним характером парадигми "Захід - Схід".

 Автореферати дисертацій 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Кузьменко Вячеслав Віталійович (філософські науки)
• Кузьменко Василь Васильович (педагогічні науки)
• Кузьменко Вікторія Валеріївна (економічні науки)
• Кузьменко Володимр Володимирович (юридичні науки)
• Кузьменко Володимир Володимирович (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"