Уперше на засадах науки логіки показано підходи до визначення терміна "обвинувачення". Надано найбільш повну систему типів обвинувачення залежно від відповідних критеріїв: публічне, державне, приватне, приватно-публічне, основне, субсидіарне, народне (громадське), офіційне та неофіційне, складне й просте, загальногромадське та відомче. Введено новий вид обвинувачення - державно-приватне. Запропоновано визначати рівень змагальності судового розгляду як високий, помірний і ледве замітний залежно від рівня розбіжностей інтересів учасників судочинства та їх активності у захисті своїх прав, відстоювання своїх намагань. Висвітлено історичні засади зародження та розвитку приватного й паралельно державного обвинувачення на прикладах декількох держав (Російської імперії, Франції, Німеччини, Великобританії, США). Обгрунтовано висновок щодо можливого збільшення кола кримінальних справ приватного та приватно-публічного обвинувачення до 162-х за рахунок ст. 46 Карного Кодексу та введення в дію нової редакції ст. 8 КПК України щодо звільнення від кримінальної відповідальності за злочини невеликої тяжкості у зв'язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим. Розкрито складові елементи обвинувачення: фабула, юридичне формулювання та правова кваліфікація з їх характеристикою та значенням. Уточнено класифікацію всіх осіб, які можуть брати участь у кримінальному процесі. Запропоновано трактування системи функцій, що здійснюються органами прокуратури та їх взаємозв'язок з іншими державними функціями, функціями кримінального процесу. Розкрито систему всебічної підготовки прокурора для участі у судовому провадженні з метою підвищення її

• Юрчишин Володимир Миколайович (технічні науки)
• Юрчишин Василь Миколайович (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"