Проаналізовано стан вивчення спадщини Байрона, проблеми байронізму в європейській літературі та реальні межі польського та російського посередництва в сприйнятті Байрона Шевченком. Відзначено, що байронізм став найпослідовнішим літературно-мистецьким виявом людиноцентризму Нового часу, свідченням небувалого психологічного ускладнення внутрішнього життя індивідуальності на фоні руйнації традиційної аксіології, вільно адсорбуючи різні релігійні та філософські концепції та актуальні суспільно-політичні ідеї, що спричинило тріумф романтичного методу, створення нових жанрів, у першу чергу, ліро-епічної байронічної поеми. Досліджено оригінальність позиції Шевченка, який інтерпретував байронізм з урахуванням фольклорно-народного погляду на екзистенціальні проблеми людини. Акцентовано на відсутності однозначної переваги релігії над "земними" проблемами у творах Шевченка. Зазначено, що в свідомості поета відбувався безперестанний діалог релігійного та патріотичного переживань. Зроблено висновок, що байронізм для Кобзаря - це відправна точка власних роздумів над долею народу та поета в соціально-політичних обставинах XIX ст., причому, у художньому світі Шевченка домінувала національна складова.

• Кудлей Олена Петрівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"