Досліджено розвиток українського символізму в контексті європейської культури. Обгрунтовано, що символ у своїх контекстуально-культурних конкретних проявах розкривається через категорії одиничного та загального, конкретного й абстрактного, матеріального та духовного, образу й ідеї. Проведено аспектний філософський аналіз даного філософсько-культурологічного феномену. Зроблено висновок, що "символ" є найбільш повною формою відображення людського буття. Доведено, що символ як такий є результатом спільної роботи свідомості та колективного несвідомого, який на етапі свого зародження проявляється в архетипах. З'ясовано, що основною особливістю символу є його несвідома природа. Проаналізовано різні концепції щодо проблеми символу в європейській і вітчизняній філософській і культурологічній думці. Досліджено витоки та становлення символу в культурі праукраїнців. Розглянуто особливості розвитку символізму в українській культурі Києворуської доби та виявлено, що у даний період набувають пріоритетності символи "софійності", "слова". Розкрито значення символу як образу світобудови. Визначено місце та роль символу в культурному розвитку України у період середньовіччя. Простежено динаміку розвитку символу доби Відродження та Бароко. З'ясовано, що у період Відродження символ є основним засобом пояснення ідей розуму, а в добу Бароко - способом переходу від поняття до образу. Проаналізовано символічне світобачення українських романтиків.

• Слюсаренко Олена Станіславівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"