Вперше в українській історико-філософській науці проаналізовано філософські засади польського романтизму та його інтегрованість у загальноєвропейський контекст. Доведено, що філософія польського романтизму є своєрідною світоглядною теорією кінця XVIII - початку XIX ст., якій властива месійність, що розкривається через реформаторсько-сотеріологічний зміст її завдань і прагнення формування національної самосвідомості польського народу. Встановлено, що проблема свободи є ключовою для філософії польського романтизму та розглядається в двох аспектах: як свобода художньої творчості та можливість вибору поетом мети власної творчості. З'ясовано, що принцип історизму є базовим у філософії польського романтизму та виявляється у прагненні польських поетів-романтиків до вирішення проблеми збереження пам'яті народу, осмислення минулого та проектування його у сучасніть і майбутнє з метою зміни якісних характеристик людства. Доведено, що А. Міцкевич у своїх поетичних і публіцистичних працях створив роматничну концепцію людини, яка розкривається через поняття "пророк", "геній", "ідеальна людина". Досліджено особливості втілення ідеї досконалості людини в образі поета-пророка, який здатний керувати потужними змінами суспільної свідомості за допомогою поетичного слова, якому як елементу духовної сили властива здатність впливати на світ та історію.

Проаналізовано розуміння Ю. Словацьким визначної особистості, що втілюється в понятті "поета-пророка" як духовного проводиря народу та виразника загальнолюдських інтересів, а також ідеї безперервного розвитку народу через подолання попередніх форм на шляху до духовного та суспільного перетворення. Виявлено закономірний взаємозв'язок народу та поета-пророка, що є умовою їх діяльнісного співіснування.

• Цимбалій Інна Петрівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"