Досліджено основні аспекти взаємодії міфу і драми. Крізь жанрову архетипну призму розглянуто п'єси В.Босовича, Я.Верещака, В.Чепурина, О.Шипенка, якими репрезентовано українську драматургію 80-х рр. ХХ ст. Окреслено своєрідність художньої реалізації міфопоетичної свідомості драматичного твору, з'ясовано специфіку культурного феномену. Самобутність художньої реалізації міфопоетичної свідомості в українській драматургії "нової хвилі" визначено з позицій ритуально-міфологічної (архетипної) критики, а також компаративного, історико-генетичного і системно-естетичного методів. Виявлено характерні риси індивідуального міфомислення сучасних українських драматургів як національного інваріанту світової міфософської традиції. Досліджено художню типологію, жанрову сутність і категоріальну спорідненість драми і міфу. Визначено параметри драматичного жанру, сформованих у підвалинах міфу і жанрово закріплених через посередництво ритуалу. Доведено, що переддраматургічні форми самореалізації людини - містерія і ритуал - синкретували гру, перевтілення і розвтілення. Розкрито діалектику співвідношень міфу, ритуалу і драми, знайдено жанрові точки їх взаємодії, простежено генезу формування міфопоетичних категорій, якими активно оперує українська драма "нової хвилі". Проаналізовано специфіку використання драмою міфу і ритуалу як продуктивних естетичних моделей. Відзначено, що міфопоетична свідомість і ритуалістична модель драми, поєднуючись, створюють унікальний естетичний конгломерат, в якому по-новому сприймаються міфологічна символіка і видовищні аспекти таїнства.

• Бондарєва Олена Євгенівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"