Проаналізовано факторну обумовленість процесу інституціоналізації безперервної освіти в Україні. Запропоновано концепцію освіти, яка відбувається протягом всього життя. Наведена концепція базується на ідеї нової освітньої парадигми, яку визначено як соціокультурну. Розвинуто теоретико-методологічні засади соціологічного аналізу зазначеної освіти та доведено необхідність її подвійного (індивідуального та суспільного) виміру протягом всього життя. Здійснено індивідуальний вимір безперервної освіти на методологічних засадах теорії соціальної дії М.Вебера, що дозволило визначити безперервну освіту як ціле-раціональну або як ціннісно-раціональну дію. Суспільний вимір безперервної освіти реалізується завдяки методології структурно-фукціонального аналізу, у контексті якого розглянуто основні характеристики й ознаки інституціоналізації безперервної освіти, її соціальні функції, а також факторну обумовленість. Зазначено, що однією з оптимальних інституціональних форм освіти протягом усього життя є навчально-наукові комплекси. Проаналізовано їх діяльність на прикладі досвіду Народної української академії, висвітлено недоліки у функціонуванні цих комплексів, підкреслено роль соціологічного супроводу безперервної освіти.

• Топчій Тетяна Василівна (ветеринарні науки)
• Топчій Тетяна Василівна (соціологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"