З'ясовано своєрідність художньо-філософської інтерпретації концепції світу в літературних творах з кінця XIX - початку XX ст. до межі XX - XXI ст. Літературний твір як спосіб відтворення явищ буття розглянуто на матеріалі творчості І. Франка й Е. Золя, О. Кобилянської й Е. Пеліна, О. Гончара й Е. М. Ремарка, М. Хвильового, М. Вінграновського, Д. Міщенка, В. Бондаря, П. Воронька, Н. Забіли, П. Вольвача. Мотиви культурної катастрофи суспільства, занепаду прекрасного у мистецтві й у житті особливо виразні в текстах, де йдеться про творчість і життя митців, їх призначення у суспільстві. Сучасна мала українська проза доводить, що естетика як феномен авторського світовідчуття та читацького сприймання є не тільки й не стільки формотворчим началом, скільки парадоксальною змістовою сутністю постмодерністського тексту.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"