Досліджено творчі зв'язки між українською та австрійською фортепіанними культурами у першій половині ХХ ст. Розглянуто явище Віденської фортепіанної школи (ВФШ), висвітлено історію її розвитку, охарактеризовано методичні засади провідних педагогів школи даного періоду - Т. Лешетицького, Е. Зауера, Є. Лялевича, Е. Штоєрмана. Розроблено виконавську модель австрійського піаніста. Розкрито значення ВФШ для галицької піаністики. Визначено впливи школи у діяльності та виконавському мистецтві галицьких піаністів - вихованців музичних навчальних закладів Відня та представників школи Т. Лешетицького. Висвітлено творчість трьох визначних галицьких піаністів довоєнного періоду - В. Божейко, Л. Мюнцера та Г. Левицької. Досліджено творчу діяльність найвидатніших українських піаністів діаспори - С. Дністрянської, Д. Гординської-Каранович, Л. Колесси, Т. Микиші та розкрито їх значення для української культури. Зазначено, що ВФШ - потужне джерело формування української піаністики, основна роль якого полягала у підтримці та розвитку професіоналізму та національної специфіки українського фортепіанно-виконавського мистецтва.

 Автореферати дисертацій 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Дітчук Остап Романович (біологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"