Проаналізовано український театр 1920-х рр., коли експеримент і пошук нових сценічних форм стали основною ознакою формування театрального мистецтва. За допомогою відтворення тогочасного суспільно-політичного та культурного контексту визначено діяльність численних театральних колективів з естетичної та соціально-етичної сторони. На основі широкої джерельної бази, а саме архівних матеріалів, публікацій преси, мемуарних свідчень і наукових розвідок, висвітлено реалії тогочасного театрального життя та введено в науковий обіг велику кількість нових фактів та імен. Приділено увагу творчості українських режисерів-новаторів М. Терещенка, Ф. Лопатинського, Г. Ігнатовича, Леся Курбаса та українському періоду діяльності Б. Глаголіна й І. Терентьєва.

• Веселовська Ганна Іванівна (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"