Мета роботи - вивчити закономірності та особливості клінічного перебігу дивертикуліту Меккеля, визначитися з вибором пріоритетної тактики щодо його лікування за умов іншої гострої абдомінальної хірургічної патології. Проаналізовано результати лікування 163 випадків дивертикулу Меккеля за період з 1999 р. до січня 2010 р. Пацієнтів було проліковано на клінічній базі N 2 кафедри дитячої хірургії НМАПО ім. П. Л. Шупика (Київська міська дитяча клінічна лікарня N 2). Хлопчиків було 63,8 %, дівчаток - 36,2 %. Дітей віком до року було 1 (0,6 %), від 1 до 3 років - 6 (3,7 %), від 3 до 7 років - 47 (28,8 %), від 7 до 10 років - 36 (22,1 %) та понад 10 років - 73 (44,8 %). Групу порівняння склали 100 пацієнтів відповідного віку з нерозлитим апендикулярним перитонітом без дивертикулу Меккеля. Дивертикулектомію виконано 157 (96,32 %) пацієнтам, із них у 74 (45,4 %) - за умов гнійного апендикулярного перитоніту. Усі діти одужали. З ускладнень виявлено злукову непрохідність в 1 (0,6 %) пацієнта. Середній ліжко-день в основній групі становив 11,1, тоді як у групі порівняння - 10,3. Висновки: симультанне видалення дивертикулу Меккеля у разі виявлення його під час ургентної абдомінальної операції з іншого приводу є доцільним, навіть за умов гнійного апендикулярного перитоніту.

• Данилов Олександр Андрійович (медичні науки)
• Данилов Олексій Анатолійович (технічні науки)
• Доманський Олег Борисович (медичні науки)
• Христенко Вадим Володимирович (технічні науки)
• Христенко Владислав Валерійович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"