Мета дослідження - підвищити ефективність лікування хворих на мультирезистентний туберкульоз (МРТ) легень з невідомою чутливістю до антимікобактеріальних препаратів. Обстежено 227 попередньо пролікованих нових випадків і рецидивів туберкульозу з використанням клінічних, радіологічних, клініко-лабораторних, мікробіологічних і статистичних методів. Вивчено поширеність і профіль мультирезистентності мікобактерій у хворих на туберкульоз із повторним лікуванням за ретроспективними матеріалами фтизіотерапевтичного відділення Чернівецького обласного протитуберкульозного диспансеру. Серед загальної кількості досліджуваних хворих (227) відібрано групу хворих - 43 пацієнти - з підозрою на мультирезистентний характер його перебігу та проаналізовано одержані дані. Майже в половини хворих (44,2 %) із МРТ установлено розширену стійкість мікобактерій туберкульозу (МБТ). Крім ізоніазиду та рифампіцину, виявлено резистентність до стрептоміцину (55,5 %), піразинаміду (27,9 %), етамбутолу (32,6 %). Таким чином, для половини пацієнтів лікування за четвертою категорією є неможливим. Оцінено ефективність стандартного та індивідуального режимів хіміотерапії на момент одержання тесту чутливості МБТ до протитуберкульозних препаратів, через 6 міс з початку лікування та під час виписки хворих зі стаціонару (в середньому через (<$E16,8~symbol С~7,2>) міс). Одержані результати вказують на ефективність емпіричного режиму хіміотерапії до визначення резистентності МБТ за рахунок призначення 5 - 7 препаратів з метою збереження досить високої ймовірності того, що принаймні до 4 із них МБТ збережуть чутливість.

Зроблено висновки, що доцільно призначати стандартний режим хіміотерапії, заснований на четвертій категорії, хворим після неефективного першого та повторного курсу хіміотерапії у випадку відсутності результату тесту медикаментозної чутливості на початку лікування. Виявлено відносно невисокий рівень резистентності МБТ до канаміцину та етіонаміду - 2,3 і 1,6 % відповідно, що надає змогу користуватися цими препаратами під час лікування хворих, які потребують повторної терапії за стандартними режимами згідно з четвертою клінічною категорією, до одержання результатів тесту медикаментозної чутливості. Беручи до уваги присутність розширеної медикаментозної стійкості у 44,2 % хворих, у разі призначення емпіричного режиму у випадку рецидиву чи перерваного лікування перевага має надаватися пероральним препаратам 2-го ряду (етіонаміду, протіонаміду, циклосерину, ПАСК) з метою попередження розвитку ще більшої медикаментозної стійкості.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"