Розглянуто наявність в українській ментальності двох аспектів - "буддисько-інтровертного" ("аполлонічного") та "лицарсько-екстровертного" ("фаустівського"), носіями яких є відповідні локуси - "село" та "місто", "культура" та "цивілізація". Дані аспекти не ворогують між собою (як вважають представники традиційного просвітянсько-заповідального дискурсу), а діалектично взаємодіють один із одним як принципи "інь-ян" ("ха-тха") і, власне, внаслідок цієї взаємодії етнос розвивається психологічно, будучи спроможним давати відповіді на виклики історії та породжуючи "нову діалектичну якість" буття. Розглянуто генезу протистояння інтро- та екстровертного аспектів через призму домінування різних сенсорних типів світосприйняття. Показано можливість для українського етносу взяти участь у місії здійснення їх "примирення" шляхом інтимної діалектики цисцендентного (людина) та трансцендентного (буття).

• Гуцуляк Олег Борисович (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"