Проаналізовано стан усної історії у сучасних Білорусії, Росії та Україні, виділено основні тенденції й перспективи розвитку цього напрямку, охарактеризовано його теоретико-методологічні та тематичні пріоритети, розглянуто динаміку інституціоналізації усної історії у зазначених країнах. Виділено два етапи у розвитку усної історії та окреслено їх характерні риси, наведено приклади робіт, які ілюструють широкий спектр тематичних уподобань усних істориків, повідомлено про поділ усної історії на "професіональну" й "любительську" та пов'язану з цим певну депрофесіоналізацію усноісторичної практики тощо. Проаналізовано поширені у сучасній білоруській, російській й українській історіографіях способи конструювання історій на базі усних свідчень та пов'язаних із цими способами основних варіантів оприлюднення результатів усноісторичних досліджень. Поряд із обгрунтуванням спільних тенденцій виділено відмінності інституціоналізації усної історії у пострадянських Білорусії, Росії та Україні.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Грінченко Гелінада Геннадіївна (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"