Мета роботи - оцінити в ранній та віддалений період ефективність радикальних відкритих і лапароскопічних оперативних втручань у хворих з перфоративною виразкою дванадцятипалої кишки (ПВДПК) та високим ризиком рецидиву. У дослідження залучено 163 хворих з ПВДПК і чинниками ризику рецидиву виразкової хвороби (ВХ). Пацієнтів розподілено на дві групи. Групу паліативних операцій (ПО) становили 67 хворих, яким виконували паліативні (ушивання виразки) та умовно-радикальні операції (висічення виразки з пілоро- або дуоденопластикою). 37 (55,2 %) пацієнтам проведено лапароскопічні операції, 30 (44,8 %) - відкриті. В групу радикальних операцій (РО) увійшли 96 хворих, яким виконували РО: відкритим способом (група ВРО, 55 хворих) або за допомогою лапароскопічної техніки (група ЛРО,41 хворий). Пацієнтів прооперовано в терміни до 12 год з часу виникнення перфорації. Оцінено ефективність оперативного лікування в групах протягом дворічного післяопераційного періоду. Висновки: виконання РО у хворих з ПВДПК та високим ризиком рецидиву ВХ протягом дворічного спостереження сприяє стійкому зниженню кислотності і достовірно кращим результатам, ніж виконання нерадикальних операцій. РО, які проводять лапароскопічним методом, потребують більшого часу у порівнянні з тими, які виконують відкритим методом. Вони асоціюються з меншою інтенсивністю болю в ранній післяопераційний період, меншою частотою призначення наркотичних анальгетиків, середнім терміном відновлення перистальтики, меншим ліжко-днем. Також перевагами лапароскопічних операцій є кращий косметичний ефект і відсутність післяопераційних вентральних гриж. Частота добрих і відмінних результатів через 2 роки після радикальних лапароскопічних операцій та радикальних відкритих операцій достовірно не відрізнялася - 82,6 та 84,9 % відповідно.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"