Обстежено 54 пацієнти (з яких 42 чоловіки, 77,8 %) з документованим Q-інфарктом міокадра. У перші 72 години після верифікації діагнозу всі пацієнти були розподілені на дві групи по 27 осіб у кожній залежно від призначеної добової дози аторвастатину. Хворі першої групи одержували умовно високу дозу препарату (<$E >>~40> мг/добу), пацієнти другої групи - умовно низьку добову дозу (<$E symbol Г~40> мг/добу). Трансторакальну ехокардіографію і визначення рівнів ММП-3 і ММП-9 виконували за допомогою техніки ELISA до призначення аторвастатину та кожні 3 місяці протягом 1 року спостереження. Аналіз одержаних даних показав, що аторвастатин виявляє виражений дозозалежний ефект щодо редукції вмісту переважно циркулюючого пулу ММП-3, тоді як його вплив стосовно редукції вмісту ММП-9 носить характер стійкої тенденції. В цьому разі сприятливий вплив аторвастатину на вміст циркулюючих маркерів біомеханічного стресу в пацієнтів, які перенесли Q-ІМ, не залежить від вихідної величини ризику несприятливих клінічних результатів, локалізації некрозу міокарда, тяжкості атеросклеротичного ураження коронарних артерій і частоти виконання інтервенційних втручань.

• Самура Тетяна Олександрівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"