Акцентовано увагу на двомовності в Україні, яка має контактний та дифузний характер (ареали використання української та російської мов не є відокремленими), є близькоспорідненою та непаритетною (російська мова має зверхність над українською, а мовна ситуація - виразний неоколоніальний характер), що впливає на комунікативну поведінку та етнолінгвопсихологічні характеристики мовців в індивідуально та соціально-психологічних площинах. Окреслено такі поняття психолінгвістики, як мовна здатність і мовна активність білінгва. Розкрито сутність двомовності та міжлюдських взаємин. Розглянуто ставлення білінгвів до використовуваних мов, використання мови на їх мовленнєву поведінку, особливості породження та сприйняття мовлення в ситуації українсько-російської двомовності: психічно-мовну меншовартість, породження непаритетної двомовності - суржик, структурно розмите, ненормативне мовлення тощо. Зазначено, що деколонізаційна мовна політика, етносоціалізація, високоефективне навчання української мови та мовне виховання на основі досягнень сучасної соціально-гуманітарної науки дасть можливість сформувати ставлення до української мови всіх громадян України - українців і представників етнічних меншин - як до своєї національної мови, мови своєї держави.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"