В полярних областях геомагнітні варіації визначаються як магнітним полем Землі, так і міжпланетним магнітним полем. В арктичних і антарктичних областях виділяються зони максимального магнітного збурення, пов'язані з овалами полярних сяйв, що оточують полярні шапки. В цих зонах можливе проникнення сонячних заряджених часток досить близько до поверхні Землі, що створює електричні токи в іоносфері, які спричиняють полярні магнітні суббурі. Токи розтікання суббур проникають в полярну шапку і в середні широти. Полегшене проникнення заряджених часток в полярні області створює збільшену електричну провідність в авроральній зоні і дещо меншу в полярній шапці. Магнітні варіації в останній залежать від величини компонент міжпланетного магнітного поля. Зона максимального магнітного збурення в Антарктиці проходить майже через центр материка і значна її частина розташована в Тихому та Індійському океанах, що пов'язано зі зміщенням магнітного полюса до північного сходу в бік Австралії. Обчислено положення магнітного полюса з 1550 до 2000 рр.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"