Розроблено нову концепцію сміхової культури тоталітарного суспільства, яка тлумачиться як заперечення псевдо-сакральної ідеології, що виявляється профанацією профанації первинних релігійних сенсів, тобто поверненням до них. Визначено дві основні парадигми радянської сміхової культури - титанічну та десакралізовану християнську. Виділено основні форми сміхової культури в діахронічному та синхронічному аспектах. Показано, що сутність сміхової культури по відношенню до ідеології виявляється в антиідеологічній спрямованості артефактів культури, а також в різних формах конвенції з ідеологією. Зроблено висновок про принципове протистояння тоталітарної "оптимістичної трагедії" та комедії, класової моралі та моральнісних сенсожиттєвих настанов у межах сміхової культури.

• Столяр Марина Борисівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"