Визначено передумови, предметні підстави, методичні принципи музикознавчої інтерпретації явища кохання та шляхів його втілення в музиці. Розкрито питання діалогічної природи образу кохання в музиці, жанрово-стильової двоїстості втілення теми кохання в оперній творчості. Розглянуто жанрово-естетичні тенденції інтерпретації теми кохання в європейській опері, що дозволяє визначати парадигматичні аспекти теми кохання в її оперному втіленні та у єдності з актантною моделлю оперного жанру. Введено до музикознавчого обігу поняття актантної моделі оперного жанру, що допомагає теоретичній формалізації персонажно-ролевого змісту оперної дії, яке відображається у музичній мові опери і дозволяє залучати останню до концептуальної сфери кохання. Доведено значення ліричного як естетичної та музично-інтонаційної домінанти образу кохання в опері, розкрито явище "мовної концептуалізації" феномену кохання в європейській опері романтичного напряму. На основі вивчення музикознавчого дискурсу становлення та еволюції оперного жанру, типологічних рис оперної поетики та творчості західноєвропейських та російських композиторів, твори яких складають основу репертуару китайських оперних співаків (О. Бородіна, Х.-В.Глюка, Ш. Гуно, К.-М. Вебера, Д. Верді, Р. Вагнера, К. Монтеверді, М. Мусоргського, Г. Перселлі, Дж. Пуччіні, М. Римського-Корсакова, П. Чайковського) висвітлено історико-типологічний контекст розвитку теми кохання в опері, а також розкрито взаємозумовленість та взаємодію духовно-змістового, жанрово-естетичного та стильового аспектів явища кохання в оперній музиці.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"