Проаналізовано особливості творчої спадщини І. Труша (1869 - 1941) - відомого українського живописця, естетика, теоретика мистецтва, художнього критика, публіциста та громадського діяча. Зазначено, що творчу спадщину митця розглянуто в контексті аналізу суспільно-політичної ситуації в Галичині, яка на межі XIX - XX ст. перебувала у складі Австро-Угорської монархії. Під впливом "Весни народів" (1848), поразки Австрії в Франко-італо-австрійській (1859) та Пруській (1866) війнах всередині монархії загострилися національні суперечності, поляки одержали право на "володіння" галицькими землями. Почалася довготривала боротьба проти ополячення та онімечення краю. Висвітлено проблеми боротьби творчої інтелігенції за подолання неписьменності, за відкриття україномовних шкіл та створення осередків національної культури. Зазначено, що І. Труш пройшов складний шлях від культуртрегера через критика і мистецтвознавця до естетика. Доведено, що естетико-мистецтвознавчі погляди І. Труша, зокрема його власне розуміння проблеми краси, формувалися під впливом давньогрецької традиції і теоретичних напрацювань Г.-Е. Лессінга, Ф. Шіллера та Й.-В. Гете. Проаналізовано роль гармонії, пропорції, міри як констант теоретико-практичного паритету між теорією та практикою художньої творчості. Розкрито особливості ставлення митця до проблеми жанру та художньої правди. Зазначено, що у власній творчості віддавав перевагу портрету, пейзажу, побутовій та історичній темам. Доведено, що художня правда осмислена І. Трушем в контексті проблем реалізму із залученням смислотворчого потенціалу таких логіко-методологічних понять, як істина, достовірність, факт.

• Пронюк-Возна Наталія Петрівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"