Подано цілісне богословське дослідження, яке присвячено вченню про обоження преподобного Симеона Нового Богослова в контексті христологічної та пневматологічної екклезіології. З'ясовано, що вчення прп. Симеона про обоження дозволяє твердити, що він захищав позиції позараціонального містичного підходу до визначення головних принципів цього питання. Саме обоження преподобний Симеон розуміє, як повне преображення людського єства, яке звершується благодаттю Святого Духа через тісне єднання християнина з Христом. Встановлено, що вчення про теозис преподобного Симеона пронизане ідеєю особистісної співпраці між Богом і людиною, що повністю відповідає Святому Переданню Православної Церкви. Обгрунтовано, що акцент мислителя на пневматології та христології у вираженні сотереологічної позиції теозису робить його богослів'я збалансованим синтезом зазначених аспектів Церкви. Показано, що в основі доктрини преподобного Симеона Нового Богослова про обоження людини лежать ключові положення холістичної антропології: теозис передбачає участь у процесі обоження як душі так і тіла, тут немає місця для платонівського дуалізму.

• Бабій Василь Михайлович ()

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"