Вперше в Україні здійснено комплексне дослідження процесу формування ренесансного діалогізму шляхом історико-філософської реконструкції діалогу філософії Відродження та сміхової культури тієї доби. Осмислення їх діалогічної співвіднесеності спрямовано на осягнення її як інтердискурсивного середовища емпіричного становлення та рефлективного оформлення діалогіки в часопросторі Ренесансу. Запропоновано історико-філософську концептуалізацію ренесансного співвіднесення філософської свідомості та сміхової картини світу як "граничної" конструкції культурного діалогу Відродження, основоположної для емпіричного виявлення та для рефлективного самовизначення світоглядного діалогізму в його часопросторі. Сміхову культуру, усталену на тлі оформлення філософії Ренесансу, розглянуто як форму її "інобуття" в культурному діалозі, що виявила епістемологічну межу діалогізму, визначальну для ментальності цієї доби. Таке бачення їх співвіднесеності обгрунтовано встановленням тієї суперечності означень і проявлень сміху як "Іншості", яка ознаменувала заснування ренесансного типу філософствування, проблематизувавши - як нездоланне протиставлення "свого іншого" та радикальної "Інакшості" - гносеологічні засади діалогіки, закладені в епоху Відродження на "грунті" ствердженням множинності шляхів до єдиної істини. "Перехідний" характер філософії Ренесансу пов'язано з такою "діалогізацією" філософської рефлексії на його історико-культурних підвалинах, у котрій її простір набуває "відкритості", значущої для подальшого "самооновлення" теоретичного "ядра" світогляду в історичному часі.

• Родний Олег Володимирович (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"