Виявлено типологію різдвяного оповідання в англійській, російській та українській літературі XIX ст. Різдвяний дискурс проаналізовано у синхронно-діахронному аспекті. Визначено сукупність концептів, що "скульптурують" формо-змістову матрицю різдвяного тексту. Встановлено, що основною жанровою ідентифікаційною ознакою різдвяного оповідання є його темпоральна маркованість. Приуроченість до часу Різдва потенціює актуалізацію міфологічно-біблійних смислів, закладених у цій часовій точці - архетипу Відродження//Спасіння і пов'язаному із ним концепту дива. Наявність оповідача - ще одна риса, яка сягає міфо-фольклорних витоків і відтворює первинний (усний) спосіб викладу. Окреслено ряд факторів, які визначають специфіку модифікацій різдвяного оповідання: художньо-стильові особливості певної літературної епохи, індивідуально-авторські перетворення різдвяного канону, національно-специфічні особливості. Увагу приділено розгляду національних інваріантів різдвяного оповідання в англійській, російській та українській літературах XIX ст.

• Буркут Інна Станіславівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"