Вперше розроблено схему розподілу внутрішнього напруження в ділянці "відламки стегнової кістки — металевий фіксатор" за різних видів остеосинтезу діафізарних переломів стегнової кістки у дітей. Встановлено, що рівномірний розподіл внутрішнього напруження в місці перелому забезпечується за використання інтрамедулярних фіксаторів, пластин з кутовою стабільністю (ПКС) та апаратів апаратів зовнішньої фіксації (АЗФ). Асиметричний розподіл внутрішнього напруження — за використання звичайних пластин. Здійснено комплексне біомеханічне обгрунтування способу фіксації уламків у разі переломів діафіза стегнової кістки у дітей. Встановлено, що відновлення напруження кісткової тканини за простих переломів досягається шляхом остеосинтезу відламків інтрамедулярними блокованими стрижнями в режимі динамізації, стрижнями Ендеру, АЗФ та накістковому остеосинтезі. У разі багатоуламкових переломів, відновлення осі ураженого сегмента та збереження пружних деформацій у зоні перелому досягається шляхом остеосинтезу інтрамедулярними блокованими стрижнями в статичному положенні конструкції, АЗФ та накістковому остеосинтезі ПКС. Науково обгрунтовано тип оперативного лікування діафізарного перелому стегнової кістки у дітей залежно від його морфоклінічного варіанту. Розроблено алгоритм хірургічного лікування діафізаних переломів стегнової кістки у дітей та доведено, що використання алгоритму призводить до зниження післяопераційних ускладнень та сприяє швидшому відновленню функціонального стану нижньої кінцівки.

• Черняк Іван Сергійович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"