Розглянуто актуальну антропологічну проблему визначення сутності волі та її ролі в житті людини як діяльної розумної істоти. Розкрито місце таких явищ як самоомана та слабкість волі в моральній свідомості людини. Внесено у сучасний дискурс кантіанського розмежування понять емпіричної та чистої волі. Якщо першій йдеться про наші різноманітні світські інтенції, то остання - є прагненням людини до універсальних об’єктивних цінностей, які відкриваються чистим розумом. Розмежовано поняття дієвця (агента) і особистості (цільної розумної істоти, що шукає істини). Дієвець є лише одним із аспектів особистості, а, оскільки в природу останньої закладено прагнення визначення належного і найкращого, ні самоомана, ані слабкість волі не можуть бути виправданням аморальних вчинків. Усвідомлення цілісності як принципу людської дії призводить до прийняття тотальної відповідальності людини за її вчинки. Особливістю цього дослідження є апеляція до релігійних одкровень як джерел знання про об’єктивні цінності.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"