Проаналізовано наукові погляди щодо інституту виправдання, його співвідношення з інститутом реабілітації. Сформульовано авторські визначення "виправдання", "право особи на виправдання", "виправдувальний вирок", "виправдувальні підстави", "право особи на реабілітацію", "реабілітація", визначено їх ознаки і змістове навантаження. Досліджено процеси виникнення і становлення виправдання як правового явища. Охарактеризовано його законодавче регулювання, виявлено основні проблеми щодо гарантування права особи на виправдання на практиці та наведено пропозиції щодо удосконалення Кримінального процесуального кодексу України. Запропоновано розглядати виправдання як засвідчення невинуватості обвинуваченого (підозрюваного) не лише виправдувальним вироком суду, а й іншими процесуальними рішеннями, що констатують невинуватість особи. Зважаючи на виключну стабільність виправдувальних вердиктів присяжних у системі загального права, рекомендовано змінити наявну модель суду присяжних в Україні на класичну, а також запровадити окреме процесуальне рішення для суду присяжних (вердикт присяжних) та надати йому тієї ж остаточності, що і в державах загального та континентального права.

• Коваль Олександр Миколайович (сільськогосподарські науки)
• Коваль Ольга Михайлівна (біологічні науки)
• Коваль Ольга Миколаївна (юридичні науки)
• Коваль Олена Миколаївна (економічні науки)
• Коваль Олександр Мирославович (національна безпека)
• Коваль Олег Михайлович (державне управління)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"