На підставі міждисциплінарного аналізу досліджено проблеми віри та розуму в російській духовно-академічній філософії XIX - початку XX ст. з метою виявлення основних підходів, теорій та концепцій, що запропоновані професорами київського, санкт-петербурзького, московського та казанського академічних осередків для вирішення цієї проблеми. Приділено увагу становленню та особливостям функціонування основного гносеологічного концепту "розуміючої віри" або "віруючого розуму" в межах духовно-академічного дискурсу Російської імперії, який формувався під впливом зовнішньо- та внутрішньо-інституційних і зовнішньо- та внутрішньо-ідейних детермінант і позначився на переважній більшості підходів академічних вчених. Висвітлено не лише основні риси філософсько-академічного стилю православних мислителів, але й сукупність складових їх епістемологічного проекту, в межах яких ними запропоновано варіанти теоретичних пошуків нових когнітивних синтезів, які б об'єднували віру та розум, інтелект та інтуїцію. Доведено, що декларуючи ідею наслідування спадщини Святих Отців, самі академічні теїсти під впливом німецького ідеалізму відійшли від заповітів останніх, разом з тим, відійшли і від класичної патристичної та схоластичної гносеологій, намагаючись надати їм сучасних інтерпретацій. Зауважено, що їх синтетична методологія, концепція "цілісного знання" та гносеологічні концепти "віруючого розуму" та "розуміючої віри" як формули посередництва між наукою та православ'ям, розумом та Одкровенням, вказують на те, що гносеологія російського духовно-академічного теїзму XIX - початку XX ст. є некласичною та синтетичною теорією пізньо-модерного типу з елементами еклектики та постметафізичного мислення.

• Печеранський Ігор Петрович (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"