Вивчено вплив інгібіторів прозапальних цитокінів, інфліксимабу та адалімумабу, на змодельовану в експерименті грижу міжхребцевого диска й обгрунтовано їх використання у лікуванні пацієнтів з грижами міжхребцевих дисків. Розроблено експериментальну модель на щурах, яка імітує умови впливу грижі диска на нерв. Зазначено, що трансплантація автологічного драглистого ядра на великогомілкову гілку сідничного нерва призводить до розвитку вираженого запального процесу та деструктивних змін не тільки у периневральних тканинах, але і у структурі нерва. Індукований запально-деструктивний процес має тенденцію до хронізації, оскільки ознаки хронічного запалення та вираженої деструкції у нерві та периневральних тканинах спостерігали й через 15 діб після моделювання. Доведено, що у порівнянні з контрольними серіями експерименту (псевдооперовані та неліковані тварини) препарати біологічної терапії (інфліксимаб та адалімумаб) пригнічують процес запалення у ділянці змодельованої грижі та сприяють збереженню структури нерва, зниженню запального процесу в організмі, що встановлено під час вивчення білків гострої фази запалення. Одержані результати використано за основу для клінічних досліджень. Виявлено, що інфліксимаб є потенційно ефективним для лікування пацієнтів з грижами міжхребцевих дисків хронічного генезу, які більш пов'язані з запаленням і набряком інтраканальних тканин, та є неефективним або сумнівним у разі великих секвестрованих гриж міжхребцевого диска травматичного генезу.

• Шимон Михайло Васильович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"