Досліджено становлення античної риторики як полідискурсивної практики (теоретичний і навчальний дискурс). З'ясовано, що особливій ролі усного слова сприяв феномен давньогрецького мультиверсуму - існування єдиної лінгво-культурної спільноти у поліморфних державних утвореннях. Перетворення "аматорського" ситуативного красномовства на професію зафіксоване орієнтовно наприкінці IX - початку VIII ст. до н. е., передумовою чого став перехід до грошового обміну. Щодо персоналізації процесу становлення риторики, то найбільш ранні свідчення стосуються Піфагора. Встановлено, що в елліністичному красномовстві виник жанр екскурсійних лекцій, першим записом яких можуть вважатися "Картини" Філострата старшого (кінець II ст. н. е. - початок III ст. н. е.). Висунуто гіпотезу про те, що Діонісія Галікарнаського (І ст. до н. е.) можна вважати засновником фоносемантики, адже він першим описав перцептивні властивості літер грецької абетки як фонем. Обгрунтовано тезу про те, що бесіда - застільна або під час прогулянки - була формою академічного дискурсу античності.

• Гончарова Олена Миколаївна (педагогічні науки)
• Гончарова Оксана Миколаївна (педагогічні науки)
• Гончарова Ольга Миколаївна (технічні науки)
• Гончарова Ольга Миколаївна (економічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"